Звільнення за угодою сторін — це самостійна підстава припинення трудового договору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Вона дає сторонам можливість самостійно визначити дату розірвання відносин і не вимагає двотижневого попередження. Головна умова — взаємна згода і чітко зафіксована дата.

Правильно складена заява стає ключовим доказом волевиявлення працівника. Відсутність у ній конкретної дати або чіткого формулювання «за угодою сторін» часто стає підставою для спорів. Судова практика Верховного Суду останніх років послідовно підтверджує: після досягнення домовленості одностороннє відкликання заяви не допускається.

У 2026 році процедура залишається гнучкою навіть в умовах воєнного стану. Дата звільнення може збігатися з днем подання заяви або бути будь-якою іншою, якщо сторони дійшли згоди. Водночас обов’язкові виплати — заробітна плата та компенсація невикористаної відпустки — мають бути проведені в день звільнення.

Коли звільнення за угодою сторін має реальний сенс

Ця підстава доречна тоді, коли обидві сторони хочуть завершити відносини без конфлікту і з чітко визначеною датою. Працівник може ініціювати її, якщо потрібен швидкий вихід без відпрацювання двох тижнів. Роботодавець часто пропонує такий варіант замість скорочення, щоб уникнути вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП і зберегти спокій у колективі.

З практики кадрових служб видно, що угода сторін особливо зручна при звільненні під час лікарняного або відпустки. Фактичну дату звільнення можна перенести на перший робочий день після закриття листка непрацездатності, і це не порушує закон. На відміну від звільнення з ініціативи роботодавця, тут немає заборони звільняти під час тимчасової непрацездатності.

Водночас угода сторін не є «легким» способом для роботодавця приховати примус. Якщо працівник доведе психологічний тиск або відсутність добровільності, суд може визнати наказ незаконним. Тому письмова фіксація згоди залишається найнадійнішим захистом для обох сторін.

Як правильно скласти заяву: обов’язкові елементи

Заява має містити чітке прохання звільнити саме за угодою сторін із посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП та конкретну календарну дату. Формулювання на кшталт «з такого-то числа» або «у зручний для вас день» створюють ризик спору щодо моменту припинення договору. Краще писати однозначно: «звільнити 15 жовтня 2026 року».

Обов’язкові реквізити включають адресата (керівника або уповноважену особу), посаду та ПІБ працівника, саме формулювання підстави, дату звільнення, дату складання документа та підпис. Бажано додати прохання провести остаточний розрахунок і видати копію наказу відповідно до статей 47 і 116 КЗпП. Це фіксує очікування працівника щодо документів і виплат.

Зразок заяви виглядає так:

Директору ТОВ «Назва підприємства»
Петренку Івану Васильовичу
від менеджера з продажу
Коваленко Марії Олександрівни

ЗАЯВА

Прошу звільнити мене з посади менеджера з продажу 20 жовтня 2026 року за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Прошу в день звільнення провести остаточний розрахунок, видати копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми.

14 жовтня 2026 року                        Коваленко М. О.

Рекомендується залишити собі копію заяви з відміткою про реєстрацію. Якщо ініціатива виходить від роботодавця, працівник може поставити відмітку про згоду безпосередньо на пропозиції або підписати окрему угоду.

Покроковий порядок від домовленості до видачі документів

Процес починається з узгодження двох ключових умов: самої підстави (угода сторін) і точної дати. Домовленість може бути усною, але для безпеки краще зафіксувати її письмово. Після цього працівник подає заяву, а роботодавець видає наказ.

1. Сторони погоджують підставу та дату звільнення. За потреби фіксують додаткові умови (компенсацію, передачу справ).
2. Працівник подає заяву з чітким формулюванням і датою або підтверджує згоду на пропозицію роботодавця.
3. Роботодавець видає наказ, у якому вказує ПІБ, посаду, дату, підставу «за угодою сторін, п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП» та реквізити заяви чи угоди.
4. Працівника ознайомлюють з наказом під підпис.
5. У день звільнення проводять розрахунок, видають копію наказу, письмове повідомлення про нараховані суми та, за вимогою, вносять запис до трудової книжки.

Запис у трудовій книжці формулюється так: «Звільнений за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України». У графі 4 вказують дату і номер наказу. Трудова книжка видається в день звільнення, якщо вона зберігається у роботодавця.

Порівняння зі звільненням за власним бажанням

Багато хто плутає ці дві підстави, хоча вони мають суттєві відмінності щодо строків, можливості відкликання та ризиків.

Параметр	За угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП)	За власним бажанням (ст. 38 КЗпП)
Дата звільнення	Будь-яка за домовленістю, навіть день подання заяви	Зазвичай після 2 тижнів; раніше — за поважних причин або згоди роботодавця
Відкликання заяви	Лише за взаємною згодою обох сторін	Можливе до закінчення строку попередження (якщо на місце не запрошено іншого працівника)
Обов’язкова вихідна допомога	Немає (тільки за домовленістю або колдоговором)	Немає
Ризик спору	Нижчий за наявності письмової згоди	Вищий через можливість відкликання
Запис у трудовій	«Звільнений за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП»	«Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП»

Джерело: норми КЗпП України та роз’яснення Мінсоцполітики.

Головна перевага угоди сторін — гнучкість дати. Недолік — після узгодження працівник уже не може одноосібно передумати. Саме тому суди послідовно відмовляють у поновленні, якщо домовленість була досягнута і підтверджена документами.

Виплати та документи в день звільнення

Незалежно від підстави звільнення, роботодавець зобов’язаний у день звільнення виплатити заробітну плату за фактично відпрацьований час і грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки (стаття 83 КЗпП). Вихідна допомога за самою підставою «угода сторін» законом не передбачена. Вона виплачується лише тоді, коли прямо передбачена колективним чи трудовим договором або окремою угодою сторін.

Роботодавець також повинен видати копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про кожний вид нарахування. Затримка розрахунку з вини роботодавця тягне обов’язок виплатити середній заробіток за весь час затримки, але не більше ніж за шість місяців (стаття 117 КЗпП). Відсутність коштів на рахунку не є підставою переносити дату звільнення — заборгованість просто залишається.

Щодо допомоги по безробіттю: звільнення за угодою сторін не позбавляє права на статус безробітного. Під час дії воєнного стану допомога, як правило, призначається з першого дня реєстрації незалежно від підстави звільнення. У мирний час для цієї підстави часто застосовувалося відтермінування, тому актуальні правила варто перевіряти в центрі зайнятості безпосередньо перед зверненням.