Популярні препарати класу GLP-1, зокрема Ozempic, Wegovy і Zepbound, можуть не лише допомагати знижувати вагу. Нове дослідження показало: у чоловіків із генетичною схильністю до чоловічого типу облисіння ризик втрати волосся під час такого лікування зростає.

Науковці з NYU Langone Health встановили перші генетичні докази зв’язку між активністю GLP-1 і андрогенетичною алопецією. Це спадкове випадіння волосся на верхній і передній частинах шкіри голови. Як повідомляє джерело, чоловіки зі схильністю до такого облисіння можуть мати додатковий ризик під час застосування цих ін’єкцій.

Що виявили дослідники

Старша авторка роботи Лінн Петухова, доцентка кафедри дерматології імені Рональда О. Перельмана Медичної школи Гроссмана при Нью-Йоркському університеті, заявила: «Наше дослідження надає перші генетичні докази зв’язку між застосуванням GLP-1 та підвищеним ризиком чоловічого типу випадіння волосся внаслідок андрогенетичної алопеції — зв’язку, про який давно підозрювали, але який досі не був науково підтверджений».

Дослідники зафіксували підвищення ризику випадіння волосся на 7%. Вони зосередилися на гені GLP1R, який природно підвищує рівень білків рецепторів GLP-1. Потім порівняли генетичні маркери підвищеної активності GLP-1 із маркерами андрогенетичної алопеції.

Обрали саме чоловічий тип облисіння, бо його генетичні причини вивчені краще, ніж випадіння волосся у жінок. Це дало змогу перевірити, чи є між явищами причинно-наслідковий зв’язок.

Проаналізували генетичні дані понад 31 тисячі чоловіків і жінок із бази eQTLGen та понад 205 тисяч чоловіків з окремої бази генетики складних ознак. Більшість учасників були білими. Після коригування на високий артеріальний тиск, інсулінорезистентність і знижений тестостерон підвищення ризику лишилося на рівні 7%.

Люди, які приймають препарати GLP-1, часто повідомляють про порідіння волосся. Раніше це переважно пояснювали швидкою втратою ваги, яка тимчасово порушує цикл росту волосся. У багатьох ріст відновлюється після стабілізації ваги. Нові дані вказують на можливий біологічний механізм поза самим схудненням.

Лікар загальної практики Ахмед Ель Мунтасар пояснив два можливі механізми. «Швидка втрата ваги, зменшення споживання калорій і білка, а також дефіцит таких поживних речовин, як залізо, можуть спричиняти тимчасове випадіння волосся. Водночас у людини, яка вже має генетичну схильність до чоловічого типу випадіння волосся, активність рецепторів GLP-1 потенційно може додатково впливати на цей процес», — сказав він.

За даними джерела, у 2024 році понад кожен четвертий дорослий із діагностованим діабетом застосовував ін’єкційні препарати GLP-1. Показники серед чоловіків становили 25,9%, серед жінок — 27,2%.

Що це означає для пацієнтів

«Наші результати свідчать, що, якщо майбутні експерименти підтвердять ці висновки, деяких чоловіків, а можливо, і жінок, можна буде обстежувати та оцінювати за ризиком випадіння волосся ще до призначення препаратів GLP-1», — зазначила Петухова.

Ель Мунтасар закликав чоловіків не панікувати і не припиняти лікування через ці результати. Він наголосив, що зростання ризику є відносно невеликим. «Зростання на 7% є відносно помірним, а в цьому дослідженні використовували генетичні дані та менделівську рандомізацію для вивчення причинно-наслідкового зв’язку, а не спостерігали безпосередньо за пацієнтами, які приймали такі препарати, як семаглутид або тирзепатид, протягом тривалого часу», — пояснив лікар.

За його словами, результати дають важливий біологічний сигнал, але не доводять, що ін’єкція для схуднення змусить людину облисіти.

Петухова додала, що в майбутньому отримані дані можуть стати основою для профілактики. Поряд із препаратами GLP-1 пацієнтам потенційно можна буде призначати засоби проти випадіння волосся. Водночас потрібні додаткові дослідження: як процеси, пов’язані з GLP-1, впливають на волосяні фолікули і чи є такий самий генетичний зв’язок у жінок.

Андрогенетична алопеція вражає близько половини білих американських чоловіків віком понад 50 років. Оскільки препарати GLP-1 стрімко набирають популярність, дослідники вважають важливим краще розуміти їхні можливі побічні ефекти і визначати людей із підвищеним ризиком.