Дайвери досліджують морське дно приблизно за 400 метрів від міста Кромер у графстві Норфолк і намагаються відокремити історичні факти від місцевих легенд про середньовічне село Шипден. Волонтери вже сфотографували та нанесли на карту 25 об’єктів штучного походження в місці, де колись стояло поселення. Головної знахідки поки немає: доказів існування церкви Святого Петра на цьому місці не виявлено.

Шипден — забута парафія на узбережжі Норфолка, яку поглинуло море. Це своєрідна місцева Атлантида за два кроки від пірсу Кромера. Берегова лінія колись пролягала значно далі від нинішніх скель. На втраченій території стояли села, які тепер опинилися під водою.

Згідно з Книгою Страшного суду 1086 року, у Шипдені проживало 117 осіб. Там було три акри луків, 36 свиней, гавань, кілька садиб і дві церкви. Усе це поступово зникло під натиском моря.

Дві парафії, шторми та вибух 1888 року

Середньовічний Кромер фактично складався з двох Шипденів. Церква Святого Петра обслуговувала Шипден-юста-Маре, тобто Шипден біля моря. Друга церква стояла в Шипден-юста-Фелбрігг на місці сучасного міста. Море пошкодило храм Святого Петра у 1317 році. До 1400 року воно повністю поглинуло будівлю. Залишилася лише кам’яна кладка з кременю, яка оголювалася під час найсильніших відливів. Рибалки назвали скельне утворення неподалік Церковною скелею.

Протягом багатьох поколінь мешканці Кромера вірили, що Церковна скеля — це вежа церкви Святого Петра, яка досі стоїть на дні. Під хвилями нібито можна почути дзвін. Нещодавні відкриття поставили це повір’я під сумнів. Церква може розташовуватися на північний захід від передбачуваного місця. Тоді кремінь, який називали Церковною скелею, не є частиною храму.

Пітер Стіббонс, голова товариства Друзі музею Кромера та керівник проєкту, розповів: «Ті з нас, хто виріс у Кромері, завжди знали історію про Церковну скелю, тому визнати, що ця легенда може бути помилковою, — серйозний крок. Зараз ми вивчаємо середньовічні документи та зіставляємо їх із уже зробленими знахідками, щоб краще зрозуміти історію Шипдена; поки що ми лише висуваємо гіпотези, а не робимо остаточних висновків».

У 1380 році рівень моря досяг пікових значень. Сильні шторми, повені та ерозія стали звичним явищем. Будівлі опинилися затопленими. До 1400 року церква Святого Петра вже пішла під воду. Її вежа залишалася видимою під час відливів аж до XIX століття.

У серпні 1888 року колісний паровий буксир Вікторія з Грейт-Ярмута під час екскурсійного рейсу до Кромера натрапив на підводну перешкоду й сів на мілину. Флотилія невеликих суден врятувала всіх, хто був на борту. Перешкоду пізніше знищили вибухівкою. Можливо, саме той вибух пояснює, чому водолази знаходять обвалену кладку з кременю, але не саму церкву. Зіткнення могло стати причиною, через яку мешканці повірили, що храм стояв саме там.

Експерти товариства Друзі музею Кромера вивчають зміни берегової лінії. Вони сподіваються дослідити геологічні зрушення протягом мільйонів років і історію пізніших поселень. Серед ранніх знахідок на місці колишнього портового селища, яке торгувало зерном і деревиною, — стіна з кременю. Вона могла бути частиною системи берегового захисту. Для підтвердження потрібні додаткові дослідження.

У Раді округу Північний Норфолк зазначили: «Шипден — це забута парафія на узбережжі Норфолка, поглинута морем; своєрідна місцева Атлантида, що знаходилася всього за два кроки від знаменитого пірсу Кромер».