Оріон БПЛА — це російський середньовисотний розвідувально-ударний безпілотник класу MALE, створений компанією «Кронштадт» під шифром «Іноходець». Апарат масою близько тонни здатен перебувати в повітрі до 30 годин, нести до 250 кг озброєння та діяти на відстані 250–300 км, поєднуючи тривалу розвідку з точковими ударами керованими бомбами і ракетами.

У бойових умовах Оріон застосовувався в Сирії та під час повномасштабного вторгнення в Україну, де його використовували для коригування вогню, патрулювання та атак на наземні цілі. Підтверджені втрати перевищили дев’ять одиниць станом на кінець 2025 року, а в 2026-му апарат став носієм крилатої ракети S8000 «Бандероль». Експортна версія Orion-E вперше надійшла до Ефіопії.

Цей БПЛА залишається одним із найдорожчих і найрідкісніших елементів російського арсеналу. Його обмежена серійність, висока вартість і вразливість до сучасних засобів ППО та дронів-перехоплювачів суттєво впливають на реальну ефективність у високоінтенсивних конфліктах.

Оріон БПЛА з’явився як спроба Росії створити власний аналог середньовисотних ударно-розвідувальних платформ на кшталт американського MQ-1 Predator чи турецького Bayraktar TB2. Розробка стартувала 2011 року за замовленням Міністерства оборони РФ під внутрішнім шифром «Іноходець». Головним виконавцем спочатку виступала петербурзька компанія «Транзас», яка згодом увійшла до складу групи «Кронштадт» (частина АФК «Система»). Перший політ прототипу відбувся 10 жовтня 2016 року на базі Льотно-дослідницького інституту імені Громова. До 2019–2020 років апарат пройшов дослідну військову експлуатацію, а перші серійні комплекси (по три БПЛА в кожному) надійшли до військ навесні 2020 року.

Серійне виробництво розгорнули на новому заводі в Дубні, проте темпи залишалися низькими. За оцінками відкритих джерел, до середини 2020-х років зібрали близько 30–48 одиниць. Причини — складнощі з імпортозаміщенням ключових компонентів і санкційний тиск. На прототипах стояв австрійський поршневий двигун Rotax 914 потужністю 115 к.с. із турбонаддувом і дволопатевим гвинтом Aerosila AV-115. Для серійних машин розробили вітчизняний горизонтально-опозитний двигун АПД-110/120 потужністю 110–140 к.с., адаптований до екстремальних температур. Попри заяви про повне імпортозаміщення, у збитих зразках виявляли значну кількість іноземної електроніки, зокрема американського походження.

Технічні характеристики та конструкція

Оріон належить до класу MALE (Medium Altitude Long Endurance). Планер виготовлений переважно з композитних матеріалів, що знижує масу і частково зменшує радіолокаційну помітність. Фюзеляж видовжений, із асиметричним поперечним перерізом, що оптимізує внутрішні обсяги для палива, апаратури та корисного навантаження. Крило середньорозташоване, пряме, великого подовження — саме воно забезпечує високе аеродинамічне качество на крейсерських режимах. V-подібне хвостове оперення спрощує конструкцію і зменшує лобовий опір порівняно з класичною схемою.

Система керування — електродистанційна (fly-by-wire) з резервуванням. Навігація інерційно-супутникова. Зв’язок здійснюється через наземні ретранслятори або, за окремими даними, супутникові канали, що теоретично знімає обмеження по дальності.

Параметр	Значення	Примітки
Довжина	8 м	—
Розмах крил	16–16,3 м	Велике подовження для економічності
Максимальна злітна маса	1000–1200 кг	Залежить від модифікації
Корисне навантаження	до 200–250 кг	Чотири точки підвіски
Тривалість польоту	24–30 годин	Залежить від навантаження
Радіус дії	250 км (до 300 км з ретранслятором)	З супутником — без обмежень
Практична стеля	7500 м	—
Крейсерська швидкість	120–200 км/год	Максимальна близько 200 км/год
Двигун	АПД-110/120 (серійний)	Прототип — Rotax 914

Дані таблиці узагальнені за матеріалами відкритих джерел, зокрема публікаціями на основі wikipedia.org та галузевих оглядів станом на 2026 рік.

Оптико-електронна станція масою близько 55 кг із телевізійним і тепловізійним каналами, лазерним далекоміром-цілевказівником та системою автосупроводження цілей дозволяє виявляти і супроводжувати об’єкти вдень і вночі, вимірювати відстань і підсвічувати їх для наведення боєприпасів.

Озброєння та бойові можливості

Оріон може нести до чотирьох-п’яти точок підвіски. Основний арсенал включає керовані авіабомби КАБ-20 (до 4–6 одиниць), КАБ-50 та УПАБ-50, малорозмірні керовані ракети Х-50, протитанкові ракети «Корнет» (9М133) і крилату ракету S8000 «Бандероль». Наведення здійснюється по лазерному променю, телевізійному або тепловізійному каналу.

Інтеграція «Бандеролі» у 2025–2026 роках стала однією з найважливіших модернізацій. Ця ракета з реактивним двигуном розвиває швидкість до 650 км/год, має дальність до 500 км і бойову частину масою 114,3 кг. До появи наземних пускових установок Оріон залишався основним повітряним носієм цієї ракети. Саме з його бортів у 2026 році фіксували пуски по цілях в Одеському регіоні.

• Керовані бомби КАБ-20/50 — основний ударний інструмент для точкових атак на техніку та укріплення.
• Ракети Х-50 та «Корнет» — для ураження бронетехніки та рухомих цілей.
• S8000 «Бандероль» — розширює радіус дії ударів далеко за межі прямої видимості оператора.

Комплекс зазвичай включає від двох до шести апаратів, наземну станцію керування, модулі запуску та обслуговування. Один апарат коштує понад 5–6 мільйонів доларів — це робить його «жирною» ціллю для засобів протидії.

Бойове застосування та втрати

У Сирії (2018–2021) Оріон переважно виконував розвідувальні та коригувальні завдання. За російськими заявами, один апарат здійснив понад 30–40 вильотів, у тому числі з нанесенням ударів керованими бомбами. В Україні з 2022 року його залучали для повітряної розвідки, патрулювання та ударів по наземних цілях. Особливо активно — під час операцій на Курському та Сумському напрямках у 2024–2025 роках.

Підтверджені втрати за даними відкритого проєкту Oryx досягли щонайменше дев’яти одиниць станом на грудень 2025 року. Українські сили збивали Оріони зенітними комплексами «Стріла-10», переносними ЗРК і спеціалізованими дронами-перехоплювачами. Один із найрезонансніших епізодів — знищення апарата на висоті понад 5,5 км дроном-перехоплювачем СБУ в 2025 році. У 2026 році українські удари по базах в окупованому Криму (зокрема в районі Новофедорівки) зачіпали наземні станції керування та інфраструктуру, пов’язану з експлуатацією цих БПЛА.

Порівняно з Bayraktar TB2 Оріон важчий (1000–1150 кг проти приблизно 700 кг), має більший розмах крил і дещо вищу заявлену вантажність, проте поступається в серійності та вартості експлуатації. У високоінтенсивних конфліктах із насиченою ППО та засобами РЕБ важкі MALE-платформи ефективні лише за умов слабкої протидії або для глибокої розвідки.

Експорт і перспективи

Експортна версія Orion-E уперше публічно підтверджена в Ефіопії на початку 2026 року. Апарат демонстрували на Aviation Expo 2026 з позначеннями ВПС Ефіопії. Це став перший офіційно зафіксований іноземний оператор. За окремими повідомленнями, Алжир також підтверджував застосування під час навчань. Для Росії це мало переважно політичне значення — демонстрацію того, що продукція залишається затребуваною попри санкції.

Попри модернізації, Оріон залишається рідкісним і дорогим інструментом. Його роль у сучасних конфліктах все частіше зводиться до точкових завдань високої цінності, тоді як масові удари виконують дешевші FPV-дрони, «Шахеди» та «Ланцети». Обмежена кількість апаратів і висока вразливість до перехоплювачів об’єктивно стримують масштаби застосування.

Технічні рішення Оріона — композитний планер, V-подібне оперення, електродистанційне керування та інтеграція нових ракет — відображають спробу Росії наздогнати світовий рівень MALE-платформ. Реальний бойовий досвід 2022–2026 років показав як сильні сторони тривалого патрулювання, так і обмеження, пов’язані з вартістю, серійністю та протидією. У подальшому розвиток подібних систем, ймовірно, піде шляхом підвищення автономності, зниження помітності та інтеграції з масовими дешевими засобами ураження.