Павло Паліса, відомий під позивним «Хантер», пройшов шлях кадрового офіцера від військових гарнізонів до командування легендарною 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр» і далі — до посади заступника керівника Офісу Президента. Його біографія тісно переплетена з ключовими подіями російсько-української війни, зокрема обороною Бахмута, де бригада під його керівництвом витримала найжорсткіші штурми. Сьогодні, як бригадний генерал, він впливає на оборонну політику країни, спираючись на фронтовий досвід і західну військову освіту.

Цей шлях поєднує сімейну військову традицію, перерване навчання в США заради захисту Батьківщини та перехід від тактичного командування до стратегічних рішень на державному рівні. «Хантер» став символом нової генерації українських командирів, які вміють чути бійців, впроваджувати сучасні підходи і зберігати людський ресурс навіть у найважчих умовах.

Дитинство Павла Сергійовича Паліси пройшло в ритмі військових містечок. Він народився 14 лютого 1985 року в Білоруській РСР у родині кадрового військовослужбовця. Батько, Сергій Паліса, згодом полковник запасу, служив у різних куточках колишнього Союзу, тож сім’я постійно переїжджала. Перший клас хлопець пішов у Москві, де батько здобував вищу військову освіту. Після розпаду СРСР Сергій Паліса свідомо обрав службу в незалежній Україні, і родина вкорінилася тут.

Атмосфера гарнізонів формувала характер змалку. Гук техніки, розмови про дисципліну і честь за вечерею, постійна готовність до змін — усе це стало природним середовищем. Молодший брат Дмитро, який згодом отримав позивний «Рубін» і став одним із наймолодших комбатів ЗСУ, теж виріс у цій атмосфері. Разом брати уособлюють військову династію, де старший став стратегом, а молодший — майстром спеціальних операцій у складі 71-ї окремої єгерської бригади.

Освіта, що кувала командира нової генерації

У 2002 році Павло Паліса розпочав військову службу і вступив до Львівського інституту сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Заклад, який нині носить ім’я гетьмана Петра Сагайдачного, став для нього справжньою школою. У 2007 році він закінчив навчання з відзнакою, опанувавши інженерну механіку та військове управління тактичного рівня. Погони лейтенанта відкрили двері до реальної служби.

Наступним етапом став 2019 рік — командно-штабний інститут Національного університету оборони України. Тут Паліса здобув кваліфікацію офіцера оперативно-тактичного рівня. Але справжнім випробуванням і можливістю вийти на новий рівень стало навчання в Командно-штабному коледжі армії США у Форт-Лівенворті. У 2021–2022 роках він пройшов жорсткий конкурсний відбір, співбесіду з представниками американського посольства і навіть перевірку на поліграфі. Програма давала глибоке розуміння сучасного планування операцій, досвіду Іраку та Афганістану, а також системи, де сержанти мають реальну ініціативу.

За два місяці до завершення курсу грянуло повномасштабне вторгнення. Паліса без вагань перервав навчання і повернувся захищати Україну. У червні 2022 року американський коледж видав йому диплом під гучні оплески — на той момент він уже командував 5-м окремим штурмовим полком. Американські колеги навіть передали комплект екіпірування на підтримку.

Від батальйону «Суми» до штурмового полку

Перед великою війною Павло Паліса командував 15-м окремим мотопіхотним батальйоном «Суми» у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Підрозділ діяв у районі Пісків на Донеччині — місці, де кожен день вимагав холоднокровності. Саме тут гартувався стиль майбутнього «Хантера»: точний, розважливий, орієнтований на збереження людей.

Після 24 лютого 2022 року йому доручили створити з нуля 5-й окремий штурмовий полк. Завдання штурмовиків — пробивати оборону противника, працювати там, де звичайні підрозділи вже не справляються. Паліса формував колектив із кадрових військових і мобілізованих, впроваджував жорстку, але справедливу дисципліну. Полк брав участь у боях за Лисичанськ, Сіверськ, Вуглегірськ і на Бахмутському напрямку. Саме в цей період позивний «Хантер» остаточно закріпився — як мисливець, який полює точно і невідворотно.

Командування 93-ю бригадою «Холодний Яр» і пекло Бахмута

На початку 2023 року Павло Паліса очолив 93-тю окрему механізовану бригаду «Холодний Яр». Підрозділ із глибоким історичним корінням, пов’язаним ще з часами Української повстанської армії, під його керівництвом став одним із найбоєздатніших у ЗСУ. Бригада тримала оборону в найгарячіших точках: Соледар, Ізюм, Балаклія, а головне — Бахмут.

Бахмут став справжнім випробуванням. Вибухи лунали кожні дві-три хвилини. Ворожі атаки йшли хвилями — іноді по кілька десятків на день. «Вагнерівці» йшли вперед, незважаючи на колосальні втрати, часто під впливом психотропних речовин. Паліса згадував, що вперше побачив Бахмут ще 2014 року — тоді це було красиве, живе місто. Під час оборони боротьба велася за кожну багатоповерхівку, іноді за кожен під’їзд.

Бригада під командуванням «Хантера» протрималася значно довше, ніж очікували. Замість одного місяця — кілька. Стиль командування будувався на партнерстві, а не сліпій ієрархії. Командир слухав підлеглих, відстоював їхні інтереси перед вищим керівництвом, дбав про підготовку і мотивацію. Дрони, точна координація артилерії та ініціатива на нижчих рівнях дозволяли завдавати противнику непропорційних втрат і зберігати власних бійців.

Період	Посада / Подія	Ключові досягнення
2002–2007	Навчання та початок служби	Закінчення Львівського інституту сухопутних військ з відзнакою
2021–2022	Командир 15 ОМПБ «Суми», навчання в США	Перерване навчання, повернення на фронт
2022	Командир 5-го окремого штурмового полку	Створення підрозділу з нуля, бої на Бахмутському напрямку
2023–2024	Командир 93 ОМБр «Холодний Яр»	Оборона Бахмута, Соледара, участь у Харківській операції
29.11.2024	Заступник керівника Офісу Президента	Перехід до стратегічного рівня
24.02.2026	Присвоєння звання бригадного генерала	Визнання заслуг на державному рівні

Нагороди, що говорять самі за себе

За особисту мужність і самовідданість Павло Паліса отримав Орден Богдана Хмельницького III ступеня (13 січня 2023 року) та Хрест бойових заслуг (28 листопада 2023 року). Ці відзнаки стали офіційним визнанням того, що робилося щодня в окопах і штабах — коли потрібно було приймати рішення під обстрілами і водночас дбати про людей.

Перехід до Офісу Президента: досвід фронту в кабінетах

29 листопада 2024 року Президент Володимир Зеленський призначив Павла Палісу заступником керівника Офісу Президента. Рішення пояснювалося просто: потрібна людина, яка щодня знає, що відбувається в бригадах і на передовій. «Хантер» став живим мостом між фронтом і Банковою.

На новій посаді він займається питаннями розподілу особового складу, укладення контрактів, ротацій, оснащення та реформ. Особлива увага — до мобілізації, підготовки сержантського корпусу та впровадження сучасних технологій. Досвід командування 93-ю бригадою дає йому розуміння, як уникнути перевантаження підрозділів і як мотивувати людей не через страх, а через усвідомлення, що вони воюють за власне майбутнє.

24 лютого, у річницю початку повномасштабного вторгнення, Павла Палісу підвищили до бригадного генерала. Це стало логічним продовженням шляху, який почався в гарнізонах і пройшов через найгарячіші точки сучасної війни.

Лідерський стиль і родинна опора

Ті, хто служив під командуванням «Хантера», відзначають його вміння чути. Він не видавав наказів на кшталт «фарбуйте жовте в синє». Завжди пояснював логіку, давав ініціативу, контролював виконання і дбав про підготовку. У бригаді формувалася культура, де кожен боєць розумів загальну картину. Це допомагало триматися навіть тоді, коли ворог кидав у бій хвилі «м’ясних штурмів».

Родина залишається важливою опорою. Батько — приклад дисципліни і вибору України після розпаду Союзу. Брат Дмитро «Рубін» — живе підтвердження, що військова традиція в родині Паліс продовжується. Павло одружений, разом із дружиною Юлією виховує дітей. Особисте життя він свідомо тримає в тіні, зосереджуючись на службі.

Шлях Павла Паліси — це історія людини, яка не шукала легких рішень. Від дитинства в гарнізонах через елітну американську школу, створення штурмового полку, пекло Бахмута і до кабінетів, де формується оборонна політика держави. «Хантер» продовжує впливати на те, якою буде українська армія завтра — більш професійною, технологічною і людяною водночас.