БПЛА ЗСУ стали основним засобом ураження на полі бою, забезпечуючи понад 80 % підтверджених уражень цілей противника. Сили безпілотних систем, створені як окремий рід військ у 2024 році, координують застосування розвідувальних, ударних FPV-дронів, баражуючих боєприпасів середньої дальності та далекобійних комплексів. Виробничі потужності України дозволяють виготовляти мільйони апаратів щорічно, а оператори демонструють стійку перевагу в FPV-сегменті зі співвідношенням близько 1,6 до 1.

Ключові моделі охоплюють тактичні розвідники на кшталт «Лелека-100» і SHARK, масові FPV-камікадзе, а також комплекси середньої дальності типу «Булава». Бойова статистика 2025–2026 років фіксує сотні тисяч місій щомісяця та десятки тисяч уражених об’єктів техніки й логістики.

Сучасне поле бою Збройних Сил України неможливо уявити без безпілотних літальних апаратів. Вони виконують розвідку, коригування вогню артилерії, точне ураження техніки та живої сили, перехоплення ворожих дронів і навіть логістичні завдання. Еволюція від поодиноких волонтерських квадрокоптерів 2022 року до системного застосування мільйонів апаратів стала одним із визначальних факторів збереження боєздатності підрозділів.

Створення окремого роду військ — Сил безпілотних систем — у лютому 2024 року формалізувало цей процес. Указ Президента закріпив статус СБС як структури, що відповідає за повітряні, наземні та морські безпілотні платформи. Першим командувачем став полковник Вадим Сухаревський, згодом посаду обійняв майор Роберт Бровді. До складу СБС увійшли бригади та батальйони, серед яких 414-та «Птахи Мадяра», 412-та «Nemesis», 20-та «К-2» та інші спеціалізовані частини.

Класифікація БПЛА, що перебувають на озброєнні ЗСУ

Українська класифікація базується на стандартах НАТО з урахуванням місцевих реалій. Клас I (до 150 кг) охоплює мікро-, міні- та малі апарати тактичного рівня. Клас II і III включають тактичні та оперативно-стратегічні системи. На практиці підрозділи оперують чотирма основними групами: розвідувальні фіксованокрилі, FPV-ударні, важкі мультикоптери-бомбардувальники та далекобійні баражуючі боєприпаси.

Розвідувальні апарати забезпечують цілодобове спостереження та цілевказання. Ударні FPV виконують роль високоточної зброї ближнього радіуса. Баражуючі комплекси середньої дальності працюють на глибині 50–100 км і більше. Далекобійні системи сягають оперативної та стратегічної глибини противника.

Основні моделі розвідувальних і ударних комплексів

Серед розвідувальних платформ найбільш поширені «Лелека-100» виробництва DeViRo та SHARK від Ukrspecsystems. «Лелека-100» має розмах крил близько 2 м, злітну масу до 5,5 кг, час польоту 2–4 години залежно від модифікації та радіус дії до 100 км. Апарат запускається з катапульти або з рук, сідає на парашуті або «на живіт». Сучасні версії оснащені гіростабілізованими оптико-тепловізійними модулями та системами захисту від радіоелектронної боротьби.

SHARK вирізняється більшою дальністю зв’язку — до 80 км у базовій версії та до 180 км у модифікації SHARK-M. Час польоту сягає 4–7 годин, максимальна швидкість 130 км/год, стеля 3000 м. Камера з 30-кратним оптичним зумом дозволяє вести спостереження на відстані до 5 км від цілі. Система стійка до засобів РЕБ завдяки шифрованому каналу та частотному стрибанню.

Ударні FPV-дрони становлять основу тактичного ураження. Типові 7–10-дюймові платформи несуть бойову частину 1–2,5 кг, розвивають швидкість понад 120 км/год і працюють на відстані 5–15 км. Масове застосування оптоволоконного керування суттєво знизило вразливість до РЕБ.

Серед комплексів середньої дальності виділяється «Булава» від DeViRo. Базова версія мала радіус близько 55–60 км і бойову частину 3,6 кг. Модернізовані зразки 2025 року досягли дальності понад 100 км, часу польоту 75 хвилин і можливості нести 5-кілограмову бойову частину. Апарат може працювати в режимі MESH-мережі, виконуючи роль як ударного, так і ретрансляційного засобу.

Модель	Тип	Дальність / час польоту	Бойова частина / корисне навантаження
Лелека-100	Розвідувальний	до 100 км / 2–4 год	оптика / тепловізор
SHARK	Розвідувальний	80–180 км / 4–7 год	Full HD + ІЧ-модуль
Булава	Баражуючий боєприпас	60–100+ км / 50–75 хв	3,6–5 кг
Типові FPV 7–10″	Ударний камікадзе	5–15 км / 8–15 хв	1–2,5 кг

Дані зведені на основі відкритих характеристик виробників і звітів підрозділів.

Виробництво та масштабування індустрії

До 2022 року в Україні працювало лише кілька виробників БПЛА. Станом на 2026 рік їхня кількість перевищила 500 компаній різного масштабу. Обсяги виробництва FPV-дронів у 2024 році становили близько 2,2 мільйона одиниць. У 2025 році показник зріс до 4–4,5 мільйона. Потужності дозволяють випускати 8–10 мільйонів FPV щорічно, а за умови достатнього фінансування — до 20 мільйонів апаратів усіх типів.

Державні механізми Brave1 Market і DOT-Chain Defence прискорили закупівельний цикл. Потреба формується на основі реальних бойових даних з фронту — систем еБалів, DELTA та Mission Control. Закуповуються лише ті моделі, які підтвердили ефективність у бойових умовах. Локалізація компонентів, особливо двигунів і акумуляторів, зменшує залежність від імпорту.

Окремим напрямом стало виробництво оптоволоконних FPV. Вони майже невразливі до радіоперешкод і вже масово застосовуються на напрямках із високою щільністю засобів РЕБ противника. Паралельно розвиваються дрони-перехоплювачі, здатні знищувати «Шахеди» та розвідувальні апарати без витрати зенітних ракет.

Бойове застосування та статистика ефективності

У липні 2026 року підрозділи безпілотних систем виконали 449 тисяч завдань, уразивши 226 тисяч цілей противника. З них 376 тисяч становили місії FPV. Співвідношення застосування FPV на користь України становило 1,6 до 1. Наземні роботизовані комплекси виконали понад 23 тисячі логістичних і бойових місій за той самий період.

За перший рік існування угруповання Сил безпілотних систем виконано близько 1,65 мільйона бойових місій, уражено понад 350 тисяч цілей. Підтверджені втрати противника перевищили 100 тисяч осіб. Серед знищеної техніки — сотні танків, тисячі артилерійських систем і понад 26 тисяч одиниць логістичного транспорту.

Дрони середньої дальності в липні 2026 року завдавали в середньому понад 250 ударів щодня. Кампанії проти логістики на півдні України демонструють, як невеликі екіпажі СБС (300–500 осіб) здатні дезорганізовувати постачання угруповань чисельністю понад 250 тисяч військових.

Практичний ефект полягає в тому, що важка техніка противника відведена від лінії зіткнення на кілька кілометрів. Піхота дедалі рідше вступає в прямий контакт — більшість атак зупиняється ще на підступах за допомогою FPV. Це безпосередньо впливає на збереження особового складу.

Протидія РЕБ, інновації та підготовка операторів

Головним викликом залишається радіоелектронна боротьба. Відповіддю стали оптоволоконні канали керування, MESH-мережі, частотне стрибання, інерціальна навігація та елементи штучного інтелекту для автоматичного захоплення цілі. Деякі комплекси здатні продовжувати політ і повертатися в точку запуску навіть після втрати зв’язку.

Підготовка операторів відбувається у спеціалізованих центрах. Базова загальна військова підготовка доповнюється фаховими курсами з пілотування FPV, розвідувальних апаратів і роботи з наземними комплексами. Контракт 18–24 відкрив додаткові посади саме для операторів безпілотних систем. Досвід показує, що невеликий екіпаж із 4–8 осіб може виконувати обсяг завдань, який раніше вимагав значно більших сил.

Наземні роботизовані комплекси поступово беруть на себе логістику, евакуацію поранених і мінування. У 2026 році кількість підрозділів, що застосовують НРК, суттєво зросла, а щомісячна кількість місій перевищила 20 тисяч.

Розвиток БПЛА ЗСУ продовжується. Зростає частка автономних систем із елементами машинного зору, збільшується дальність і точність ударів, розширюється номенклатура бойових частин. Виробнича база вже здатна забезпечити фронт у масштабах, які ще кілька років тому здавалися нереалістичними. Саме поєднання масового виробництва, швидкої адаптації до умов бою та професійної підготовки операторів визначає поточну перевагу українських безпілотних систем на більшості ділянок фронту.