Гранична штатна чисельність Національної поліції України (без поліції охорони) становить 141 288 осіб — 3200 у центральному апараті та 138 088 у територіальних органах. Ця межа закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85 зі змінами, зокрема вересневим уточненням 2026 року. Фактична кількість атестованих поліцейських, які реально несуть службу, тримається на рівні близько 100 тисяч.

Різниця між затвердженим максимумом і реальним складом виникла через мобілізацію, ротації на фронт, природний відтік кадрів і складнощі з набором. Приблизно 8800–9000 поліцейських добровільно виконують бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення, а близько 42 тисячі працюють у прифронтових регіонах. Чверть особового складу — жінки, ще 13,5 тисячі — молодь до 25 років.

Ці цифри формують оперативну спроможність поліції в умовах повномасштабної війни: частина сил перерозподілена на оборону, частина утримує порядок у тилу, а некомплект сягає 18 % загалом і майже 26 % у патрульній службі.

Гранична штатна межа та реальна чисельність у 2026 році

Постанова КМУ № 85 з подальшими змінами встановлює жорстку верхню межу для Національної поліції без урахування поліції охорони. На вересень 2026 року офіційний сайт Національної поліції фіксує 3200 посад в апараті та 138 088 у територіальних органах. Раніше, протягом 2023–2025 років, у публічних джерелах часто фігурувала цифра 141 330 (3000 + 138 330). Невелике коригування 2026 року не змінює загальної логіки: держава обмежує зростання апарату, щоб уникнути роздування штатів.

Фактична картина суттєво відрізняється. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко у січні 2026 року назвав близько 100 тисяч атестованих поліцейських. Голова Національної поліції Іван Вигівський у квітні 2026-го підтвердив «трохи більше 100 тисяч». Заступник голови Олександр Фацевич пізніше уточнював близько 103 тисяч за списком. Ці оцінки узгоджуються між собою і відображають реальний склад, а не паперовий максимум.

Ключова відмінність полягає в тому, що гранична чисельність — це дозволений максимум посад, тоді як фактична — кількість осіб, які реально перебувають на службі з урахуванням вакансій, відпусток, хвороб і відряджень.

Поліція охорони функціонує окремо. За даними її звітності, загальна чисельність цього підрозділу сягає приблизно 16,9 тисячі осіб, з яких близько 7 тисяч — атестовані поліцейські, решта — цивільний персонал. Ці люди не входять до 141-тисячної межі Національної поліції і виконують завдання охорони об’єктів та супроводу.

Склад особового складу: жінки, молодь і мобілізаційний контингент

Серед приблизно 100 тисяч поліцейських близько 25 тисяч — жінки, що становить чверть складу. Ця частка тримається стабільно і відображає результати реформи 2015–2016 років, коли патрульна поліція активно залучала жінок на вулиці. Жінки працюють у патрулі, слідстві, кіберпідрозділах, аналітиці та адміністративних функціях.

Ще 13,5 тисячі — чоловіки віком до 25 років. Вони не підлягають мобілізації за віком і формують молодіжний резерв, який проходить підготовку в умовах підвищеного навантаження. Водночас близько 70 тисяч поліцейських — чоловіки мобілізаційного віку (25–60 років). Значна частина з них заброньована, оскільки поліція виконує критичні функції правопорядку, однак тисячі добровільно пішли до бойових підрозділів.

Такий демографічний профіль створює специфічний баланс: молодь і жінки забезпечують стабільність у тилу, а мобілізаційний контингент формує як резерв для фронту, так і основну силу повсякденної служби. Природний відтік через звільнення за власним бажанням, дисциплінарні стягнення чи вислугу років постійно коригує ці пропорції.

Розподіл сил: тил, прифронтові регіони та лінія зіткнення

Зі 100 тисяч поліцейських приблизно 42 тисячі несуть службу в регіонах, наближених до лінії бойових дій. Це Харківська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Сумська та частина Дніпропетровської областей, де щоденно лунають повітряні тривоги, а ризик обстрілів високий. Поліцейські там поєднують класичні функції — реагування на злочини, охорону порядку, евакуацію — з підтримкою сил оборони.

Безпосередньо на лінії фронту перебувають 8800–9000 поліцейських. Усі вони пішли добровільно після проходження базової військової підготовки. Основні формування — штурмова бригада «Лють», підрозділи КОРД, зведені стрілецькі батальйони головних управлінь поліції в регіонах і загони патрульної поліції «Хижак». Частина цих підрозділів виконує завдання на Торецькому, Костянтинівському та інших напрямках, а також замінює інші сили на окремих ділянках кордону.

У тилу щодня на службу заступають тисячі нарядів. За даними керівництва, щодоби на охорону громадського порядку та реагування виходять понад 6 тисяч нарядів. Патрульна поліція, яка має штатну чисельність близько 20 тисяч, реально укомплектована на 15–16 тисяч. Слідчі та дізнавачі, оперативники, поліцейські офіцери громад та служба освітньої безпеки доповнюють цю мережу.

Центральний апарат у Києві налічує близько 3 тисяч посад, з яких значна частина — керівництво, аналітика, кіберполіція та спеціалізовані департаменти. Територіальні органи розподіляють решту сил відповідно до щільності населення, криміногенної обстановки та близькості до фронту.

Від міліції до Національної поліції: як змінювалася чисельність

До реформи 2015 року міліція України мала штат, який у різні роки сягав 250–300 тисяч осіб разом із цивільним персоналом і допоміжними службами. Після створення Національної поліції відбулася переатестація, скорочення апарату та переорієнтація на патрульну модель. Гранична чисельність поступово стабілізувалася в районі 130–140 тисяч.

У 2022 році, напередодні повномасштабного вторгнення, фактичний склад коливався близько 119–130 тисяч. Постанова 2023 року зафіксувала межу на рівні приблизно 141 тисячі. Війна не збільшила штат автоматично, а навпаки — перерозподілила наявні сили: частину людей відправили на фронт, частину вакансій залишили незаповненими через складність набору в умовах високого навантаження та порівняно невисоких зарплат.

Реформа також створила поліцейських офіцерів громад, службу освітньої безпеки та посилені кіберпідрозділи. Ці напрями набирали кадри частково за рахунок внутрішнього перерозподілу, а не лише зовнішнього набору. Результат — більш спеціалізована, але кількісно стриманіша структура порівняно з дореформенною міліцією.

Співвідношення з населенням і порівняння з європейськими країнами

На підконтрольних Україні територіях проживає близько 29 мільйонів осіб (оцінка Інституту демографії та Держстату на 2026 рік). При фактичній чисельності близько 100 тисяч поліцейських це дає приблизно 345 поліцейських на 100 тисяч населення, або одного поліцейського на приблизно 290 жителів.

Для порівняння варто поглянути на європейські показники:

Країна	Поліцейських на 100 тис. населення (орієнтовно)	Примітка
Україна (фактично, 2026)	~345	З урахуванням воєнного перерозподілу
Польща	~250–260	Стабільна європейська модель
Німеччина	~290–300	Федеральна + земельні поліції
Франція	~300–320	Національна поліція + жандармерія

Дані зібрані на основі відкритих статистичних зведень та офіційних оцінок відповідних країн (станом на 2024–2026 роки). Український показник виглядає вищим за польський, але близьким до німецького та французького. Важливо враховувати, що частина українських поліцейських виконує бойові функції, тому «чистий» цивільний коефіцієнт у тилу нижчий.

Некомплект кадрів і навантаження на діючих поліцейських

Загальний некомплект у Національній поліції сягає близько 18 %. У патрульній поліції він вищий — приблизно 25,9 %. Керівництво прямо вказує на дві основні причини: високе навантаження, яке кандидати оцінюють заздалегідь, і рівень зарплат, який не завжди конкурує з іншими секторами ринку праці.

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли в одному з обласних управлінь некомплект інспекторів патрульної служби перевищував 30 %, і одні й ті самі екіпажі закривали кілька зон відповідальності протягом зміни. Це призводить до збільшення часу реагування в окремих районах і зростання навантаження на тих, хто залишився.

Щодня поліцейські фіксують мільйони звернень. За звітом за 2025 рік оператори прийняли майже 7,7 млн дзвінків. Значна частина потребує виїзду. В умовах війни додаються завдання з евакуації, охорони критичної інфраструктури під час відключень світла та підтримки сил оборони. Технології — дрони, системи аналітики, дистанційний прийом викликів в укриттях — частково компенсують нестачу людей, але не замінюють їх повністю.

Поширені міфи про кількість поліцейських

Публічний простір регулярно генерує завищені оцінки. Ось найпоширеніші неточності та чому вони виникають:

• Міф про 200–400 тисяч поліцейських. Такі цифри з’являються, коли до Національної поліції додають Національну гвардію, Державну прикордонну службу, поліцію охорони та цивільний персонал усіх структур МВС. Офіційно атестованих поліцейських Національної поліції — близько 100 тисяч.
• Міф, що гранична чисельність дорівнює фактичній. 141 тисяча — це максимум дозволених посад, а не кількість людей на службі. Різниця в 40 тисяч посад залишається вакантною або перерозподіленою.
• Міф про «величезну армію в тилу». Майже половина складу працює в прифронтових регіонах або на фронті. Тилові підрозділи також зазнають некомплекту і підвищеного навантаження.
• Міф, що всі поліцейські мобілізаційного віку «ховаються». Близько 70 тисяч чоловіків відповідного віку заброньовані через критичність функцій, але тисячі з них добровільно воюють, а решта забезпечують правопорядок, без якого тил не функціонує.

Ці уявлення часто формуються через змішування різних силових структур або використання довоєнних даних без урахування втрат і перерозподілу.

Практичні наслідки для громадян: час реагування та доступність

Кількість поліцейських безпосередньо впливає на швидкість реагування. Керівництво МВС ставить ціль: у місті — до 10 хвилин, у сільській місцевості — до 20 хвилин. У регіонах із високим некомплектом і близькістю до фронту ці показники складніше витримувати стабільно.

Поліцейські офіцери громад (їхня чисельність зросла до понад 2 тисяч) частково закривають прогалини в невеликих населених пунктах. Служба освітньої безпеки додає присутність у школах. Проте в умовах одночасного виконання бойових і цивільних завдань пріоритети зміщуються: захист життя під обстрілами чи евакуація можуть відсувати класичні дрібні правопорушення.

Громадяни, які звертаються до поліції, найчастіше стикаються з операторами «102» і патрульними екіпажами. Стабільність роботи цих служб залежить від укомплектованості саме патрульної та територіальних підрозділів, де некомплект найпомітніший.

FAQ: відповіді на типові запитання

Чому фактична чисельність нижча за граничну?
Вакансії, відтік кадрів, мобілізація частини складу на фронт і складність набору в умовах війни та навантаження створюють різницю в 40 тисяч посад.

Чи входять до 100 тисяч ті, хто воює на фронті?
Так. Цифра «близько 100 тисяч» включає і тих, хто виконує бойові завдання в складі підрозділів Національної поліції.

Скільки поліцейських у Києві та великих містах?
Точні регіональні розбивки публікуються рідко. Центральний апарат і столичні підрозділи мають вищий рівень укомплектованості, ніж прифронтові області, але загальний некомплект впливає всюди.

Чи планується збільшення штату?
Гранична межа залишається стабільною. Акцент робиться на якість набору, спеціалізацію (кібер, освітня безпека, офіцери громад) і технологічне посилення, а не на різке зростання кількості.

Де перевірити офіційні дані?
Актуальну граничну чисельність публікує сайт Національної поліції України. Фактичні оцінки регулярно озвучують міністр внутрішніх справ і голова Національної поліції.

Що враховувати при аналізі офіційних цифр

Коли зустрічаєте твердження про кількість поліцейських, корисно пройти короткий чек-лист:

• Уточніть, чи йдеться про граничну штатну чисельність (≈141 тис.), фактичну кількість атестованих (≈100 тис.) чи загальну чисельність усіх структур МВС.
• Перевірте дату заяви: цифри Клименка та Вигівського 2026 року узгоджені між собою і з офіційним сайтом.
• Врахуйте, що поліція охорони та Національна гвардія — окремі структури.
• Пам’ятайте про регіональні відмінності: прифронтові області мають вищу концентрацію сил, тилові — більший відносний некомплект у патрулі.
• Звертайте увагу на джерело: заяви керівництва МВС і НПУ мають вищу вагу, ніж непідтверджені оцінки в соціальних мережах.

Такий підхід дозволяє відрізнити реальну оперативну спроможність від паперових максимумів і зрозуміти, як розподілені сили в умовах тривалої війни. Цифри залишаються динамічними: нові набори, ротації та втрати постійно їх коригують, але базова картина 2026 року — близько 100 тисяч атестованих поліцейських при граничній межі трохи понад 141 тисячу — тримається стабільно.