Відносини Дональда Трампа і Володимира Зеленського за півтора року другої каденції американського президента пройшли шлях від публічної сварки в Овальному кабінеті до регулярних контактів і спільної дипломатичної роботи. Сьогодні, 22 вересня 2026 року, лідери зустрічаються в Нью-Йорку на полях Генасамблеї ООН, щоб обговорити деескалацію ударів по енергетиці, посилення української ППО та можливі кроки до припинення війни.

Ключові теми їхнього діалогу залишаються незмінними: безпека України, американська підтримка без прямих безкоштовних поставок зброї, тиск на Росію через санкції та пошук формули, за якої Трамп зможе заявити про «закінчення війни». Зеленський наполягає на гарантіях і захисті життя людей, Трамп — на швидкому результаті і зниженні світових цін на пальне.

Хроніка цих стосунків показує не лінійне «потепління», а серію різких поворотів: пауза в допомозі після лютого 2025-го, коротка розмова у Ватикані, підписання ресурсної угоди, ліцензії на перехоплювачі Patriot і новий санкційний закон імені Ліндсі Грема. Саме цей шлях визначає, чого чекати від сьогоднішніх переговорів.

Лютнева криза 2025 року: публічний розрив у Білому домі

28 лютого 2025 року Володимир Зеленський приїхав до Вашингтона підписувати рамкову угоду про корисні копалини. Замість церемонії світ побачив пряму трансляцію суперечки. Дональд Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс звинуватили українського президента в невдячності, відсутності дипломатії та «грі у Третю світову». Зеленський нагадав, що війна почалася ще 2014 року і що Путін порушував домовленості за різних американських адміністрацій.

Зустріч обірвали. Пресконференцію скасували, підписання угоди відклали. Невдовзі Вашингтон призупинив частину військової допомоги та обмін розвідданими. Трамп у соцмережах називав Зеленського «диктатором без виборів» — формулювання, яке пізніше пом’якшив, але яке надовго стало символом того дня.

Публічна сварка в Овальному кабінеті стала найгострішим дипломатичним інцидентом між США та Україною з 1991 року і на кілька місяців визначила тон усієї політики Трампа щодо війни.

Для Києва це був шок не лише через тон, а й через зміст: американська сторона вимагала швидкого припинення вогню й доступу до українських надр як компенсації за вже надану допомогу. Українська делегація наполягала, що ресурси не можна віддавати без гарантій безпеки.

Ватикан і ресурсна угода: перший розворот

26 квітня 2025 року, перед похороном Папи Франциска, Трамп і Зеленський сіли один навпроти одного в базиліці Святого Петра. Без радників, без камер у прямому ефірі, близько п’ятнадцяти хвилин. Зеленський назвав розмову символічною і такою, що «може стати історичною», якщо з’являться результати. Білий дім назвав її «дуже продуктивною».

Через кілька днів, 30 квітня 2025 року, міністр фінансів США Скотт Бессент і перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко підписали угоду про створення спільного інвестиційного фонду відбудови. Фінальний текст виявився м’якшим за ранні чернетки: Україна зберігає власність на надра, визначає, де і що видобувати, немає боргу за минулу допомогу. Майбутня американська підтримка зараховується як внесок США у фонд. Доходи фонду формуються з нових ліцензій, а не з уже працюючих проєктів.

Ця угода стала політичним компромісом. Трамп отримав історію про те, що Америка «більше не роздає гроші без віддачі». Київ зберіг контроль над ресурсами і відкрив двері для подальших розмов про зброю.

Як змінювався тон Трампа протягом 2025–2026 років

Після Ватикану контакти стали регулярнішими: саміт G7, зустрічі в рамках НАТО, Овальний кабінет у серпні та жовтні 2025-го, переговори у Флориді в грудні, Анкара в липні 2026-го, знову Білий дім 28 липня. Зеленський змінив тактику: частіше дякував публічно, приходив у костюмі, уникав прямих суперечок перед камерами. Трамп почав говорити про «хоробрість» українського президента і про те, що той «доволі добре тримається».

На зміну риторики вплинули кілька факторів. Українські далекобійні удари по російських НПЗ і складах показали Трампу здатність Києва створювати тиск. Досвід України в боротьбі з дронами став цікавим Вашингтону на тлі загострення з Іраном. Європейські лідери постійно «адвокатували» Україну. Окрему роль відіграла особиста хімія після короткої розмови у Ватикані — саме її Зеленський пізніше називав переломною.

Дата і місце	Характер зустрічі	Головний результат
28 лютого 2025, Овальний кабінет	Публічна суперечка, зрив церемонії	Пауза в допомозі, відкладена ресурсна угода
26 квітня 2025, Ватикан	15 хвилин віч-на-віч	Відновлення діалогу, шлях до підписання угоди
18 серпня 2025, Білий дім	Спокійна атмосфера, європейські лідери поруч	Розмови про перемир’я і формат із Путіним
8 і 28 липня 2026, Анкара / Вашингтон	Робочі переговори	Ліцензії на виробництво перехоплювачів Patriot
22 вересня 2026, Нью-Йорк	Зустріч на полях Генасамблеї ООН	Деескалація, енергетика, зимова ППО

Дані зведені за повідомленнями українських і міжнародних агентств, зокрема матеріалів Української правди та Reuters.

Що стоїть на столі 22 вересня 2026 року

Телефонна розмова 20 вересня підготувала ґрунт. Зеленський подякував за візит спецпредставників Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Києва та за підписання санкційного закону Ліндсі Грема. Трамп кілька разів повернувся до теми дизелю: українські удари по російських НПЗ, разом із війною навколо Ірану, підняли світові ціни на пальне. Американський президент просив призупинити такі атаки.

Київ відповідає формулою взаємності. Україна готова обговорювати обмеження ударів по енергетиці, якщо Росія припинить бомбардування української критичної інфраструктури. Окремо звучать ідеї про «морське» перемир’я в Чорному морі. Зеленський перед зустріччю з Трампом уже розповів сенаторам США про пакети деескалації, потребу в перехоплювачах балістики і неможливість швидко замінити американські Patriot.

На переговорах у Нью-Йорку очікуються також держсекретар Марко Рубіо, міністр фінансів Скотт Бессент, Віткофф і Кушнер. Це вже не «шоу для камер», а спроба зшити воєнну реальність з політичним календарем Трампа.

Санкції імені Грема і зміна важелів

18 вересня 2026 року Трамп підписав закон «Lindsey O. Graham Sanctioning Russia Act». Сенатор-республіканець, багаторічний союзник України, помер 11 липня після візиту до Києва. Закон дає президентові США інструменти для вторинних санкцій і тарифів проти великих покупців російської нафти й газу, б’є по «тіньовому флоту» і розширює обмеження щодо Ірану.

Для Зеленського підпис Трампа — політичний актив. Для Трампа — спосіб тиснути на Москву, не відправляючи нові ешелони безкоштовної зброї з американських складів. Адміністрація й далі віддає перевагу схемі, за якої Європа купує американську зброю для України, а Київ отримує ліцензії на виробництво частини компонентів у себе.

Військова підтримка: не «подарунок», а ліцензії й зима

Прямі безкоштовні поставки зі складів США після 2025 року суттєво скоротилися порівняно з періодом Байдена. Натомість з’явилися інші механізми: європейські закупівлі, спільні програми дронів, обіцянка ліцензій на виробництво перехоплювачів для Patriot. Саме протибалістичний захист Київ називає критичним перед зимою 2026–2027 років.

Російські удари по енергетиці залишаються головним інструментом тиску на українське суспільство. Чим більше в України засобів збити балістику, тим менший сенс Москві затягувати війну ударами по містах — так формулює логіку українська сторона. Трамп слухає цей аргумент упереміш із власним: війна «занадто довга», гинуть десятки тисяч щомісяця, світові ринки страждають.

Головна розвилка відносин Трампа і Зеленського у 2026 році — не «любити чи не любити», а чи зможуть вони узгодити деескалацію так, щоб вона не стала одностороннім обмеженням для України.

Цікаві факти

• Перша особиста розмова Трампа і Зеленського після скандалу тривала лише близько 15 хвилин, але обидві сторони саме її вважають точкою, після якої тон змінився.
• Ідею «мінеральної» угоди ще восени 2024 року озвучував сам Зеленський у Trump Tower — тоді як пропозицію партнерства, а не як «оплату боргу».
• У серпні 2025-го журналіст, який у лютому чіплявся до одягу Зеленського, вибачився; український президент відповів жартом, що костюм у критика той самий.
• Трамп у 2026 році публічно хвалив українську дронову індустрію, зокрема через те, що США самі стикаються з подібними атаками в іншому театрі.
• Закон про санкції проти Росії Трамп підписав менш ніж за тиждень до зустрічі в Нью-Йорку — Зеленський окремо подякував за це під час телефонної розмови 20 вересня.

Що насправді стоїть за «дипломатичною динамікою»

Фраза Зеленського після дзвінка 20 вересня — «ця зустріч може багато змінити» — звучить оптимістично, але аналітики в Києві й Вашингтоні застерігають від завищених очікувань. Трамп хоче видимого руху: енергетичне перемир’я, пауза в ударах по НПЗ, можливо, розмову про формат із Путіним. Зеленський не може віддати інструмент тиску на російську нафту, якщо взамін не отримає тиші в українському небі й конкретні системи ППО.

Додатковий контекст — іранський фронт і ціни на дизель. Коли Трамп повторює слово «дизель», він говорить мовою американського виборця й світових ринків. Коли Зеленський говорить про «захист життя людей», він говорить мовою країни, яка четвертий рік під обстрілами. Ці дві мови треба перекласти одну в одну за один вечір у Нью-Йорку.

Відносини двох президентів уже не такі крихкі, як у лютому 2025-го. Вони й не стали «дружбою». Це прагматичний торг між лідером, який хоче швидкого політичного результату, і лідером, який не може програти війну за стіл переговорів. Сьогоднішня зустріч — черговий раунд цього торгу, а не фінал історії.

Найточніше визначення цих стосунків у 2026 році — не союз і не конфлікт, а постійне налаштування очікувань: Трамп шукає угоду, яку можна продати як мир, Зеленський — мир, який не розвалиться наступної зими.