В Україні офіційно чотири атомні електростанції з реакторами типу ВВЕР, якими керує НАЕК «Енергоатом». Три з них — Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська — працюють на підконтрольній території й дають електроенергію в об’єднану енергосистему. Четверта, Запорізька, з березня 2022 року перебуває під окупацією і з вересня того ж року не генерує струм.

Разом на чотирьох майданчиках — 15 енергоблоків сумарною встановленою потужністю 13 835 МВт. Під українським контролем залишаються дев’ять блоків потужністю близько 7880 МВт. Чорнобильська АЕС до цього переліку не входить: її вивели з експлуатації у 2000 році і передали окремому державному підприємству.

Коротка відповідь на запит «скільки атомних станцій в Україні» звучить так: чотири існуючі промислові АЕС, з яких реально працюють три, плюс зупинена Чорнобильська і кілька радянських недобудов, які знову згадують у стратегіях розвитку.

Офіційна кількість АЕС і що саме рахують

Коли говорять про атомні станції України, зазвичай мають на увазі промислові об’єкти з реакторами ВВЕР, які виробляють електроенергію для мережі. Таких майданчиків чотири. Оператор — акціонерне товариство «НАЕК «Енергоатом»», створене ще 1996 року на базі майна станцій.

Цифра «чотири» закріплена в офіційних матеріалах компанії та регулятора. Вона не змінюється від того, що Запорізька АЕС зупинена й окупована. Юридично станція залишається українською, ліцензії Держатомрегулювання формально стосуються всіх чотирьох площадок. Практична генерація йде лише з трьох.

Окремо стоїть Чорнобильська АЕС. Після зупинки останнього блоку в грудні 2000 року її вивели зі складу Енергоатому. Сьогодні це державне спеціалізоване підприємство, яке займається зняттям з експлуатації, поводженням з радіоактивними відходами і утриманням нового безпечного конфайнмента над зруйнованим четвертим блоком.

Станом на вересень 2026 року під контролем України працюють дев’ять енергоблоків трьох станцій. Шість блоків Запорізької АЕС перебувають у холодному зупині й електроенергію не виробляють.

Три станції, які зараз дають струм

Підконтрольні АЕС розташовані на заході й півдні країни. Усі реактори — водо-водяні енергетичні, радянської конструкції ВВЕР. Два найстаріші блоки Рівненської станції мають потужність близько 415–420 МВт кожен, решта — тисячники.

Рівненська АЕС

Майданчик біля міста Вараш у Рівненській області. Чотири блоки: два ВВЕР-440 (пуски 1980 і 1981 років) і два ВВЕР-1000 (1986 і 2004). Сумарна встановлена потужність — 2835 МВт. Це єдина українська станція зі змішаним парком реакторів.

Саме тут у 2023 році вперше завантажили американське паливо Westinghouse у реактори ВВЕР-440. За три роки експлуатації оператор оцінює роботу збірок як стабільну. Станція забезпечує західні області і залишається одним із найстабільніших джерел базової генерації.

Південноукраїнська АЕС

Три блоки ВВЕР-1000 у місті Південноукраїнськ Миколаївської області. Потужність — 3000 МВт. Пуски: 1982, 1985 і 1989 роки. Станція працює в комплексі з Олександрівською ГЕС і Ташлицькою ГАЕС, що дає певну гнучкість у регулюванні.

Перший блок має дещо іншу модифікацію реактора (В-302), другий — В-338, третій — класичний В-320. Терміни експлуатації вже кілька разів продовжували після поглибленого аналізу безпеки.

Хмельницька АЕС

Два діючі блоки ВВЕР-1000 у Нетішині, разом 2000 МВт. Перший увімкнули 1987 року, другий — 2004-го. Це найменша з працюючих станцій, але саме тут зосереджені головні плани розширення.

Блоки №3 і №4 почали будувати ще в 1980-х, потім законсервували. У лютому 2025 року парламент ухвалив закон, який дозволяє Енергоатому придбати обладнання недобудованої болгарської АЕС «Белене» для добудови цих двох реакторів. Паралельно готують майданчик під блоки за технологією AP1000 компанії Westinghouse.

Запорізька АЕС: найбільша в Європі і найскладніша ситуація

Шість блоків ВВЕР-1000, 6000 МВт, місто Енергодар на березі колишнього Каховського водосховища. До 2022 року станція давала близько п’ятої частини всієї української електроенергії і майже половину атомної генерації.

Російські війська зайняли майданчик на початку березня 2022 року. З 11 вересня 2022 року блоки не видають потужність у мережу. Регулятор і оператор перевели їх у холодний зупин — найбезпечніший режим, коли ланцюгова реакція зупинена, а тепловиділення палива знімають системами охолодження.

Проблема в тому, що навіть зупинена станція потребує зовнішнього живлення для насосів, вентиляції, контролю й освітлення. Лінії 750 кВ і 330 кВ багато разів пошкоджували. У серпні–вересні 2026 року станція майже три тижні працювала лише від дизель-генераторів, поки українські бригади під локальним режимом тиші, узгодженим за посередництва МАГАТЕ, не відновили лінію «Феросплавна-1». Споживання власних потреб після підключення становило близько 11 МВт.

МАГАТЕ утримує постійну місію на майданчику. Агентство регулярно фіксує втрати зовнішнього живлення, обстріли поблизу периметра і ризик блекауту, якщо запаси дизельного пального вичерпаються.

Чорнобильська АЕС і чому її не рахують серед діючих

Перша промислова АЕС України. Чотири блоки з реакторами РБМК-1000. Четвертий зруйнований аварією 26 квітня 1986 року. Другий зупинили після пожежі 1991-го, перший — 1996-го, третій — 15 грудня 2000 року за рішенням української влади.

Сьогодні територія — зона зняття з експлуатації. Над четвертим блоком стоїть арковий конфайнмент. Працюють сховища відпрацьованого палива і об’єкти поводження з відходами. Генерації немає і не планується. Іноді майданчик згадують як можливе місце для малих модульних реакторів, але це лише попередні оцінки, не затверджений проєкт.

Недобудовані станції радянської доби

У 1970–80-х роках планували значно більшу мережу. Після Чорнобиля і розпаду СРСР більшість майданчиків заморозили. Найчастіше згадують чотири об’єкти.

• Чигиринська АЕС біля селища Орбіта в Черкаській області. Проєкт на кілька блоків ВВЕР-1000 біля Кременчуцького водосховища. Будівництво зупинили 1989 року. Залишилися фундаменти, котельня і напівпокинуте містечко енергетиків. В останні роки майданчик знову розглядають під нові блоки, зокрема AP1000.
• Кримська АЕС біля Щолкіного. Перший блок був готовий приблизно на 80 відсотків, другий — значно менше. Роботи згорнули 1987–1989 років. Після 2014 року територія окупована.
• Одеська АТЕЦ у Теплодарі. Атомна теплоелектроцентраль мала давати і струм, і тепло. Будівництво зупинили після 1986 року.
• Харківська АТЕЦ біля Бірок. Також проєкт комбінованого виробництва електроенергії та тепла, який не вийшов за ранню стадію.

Ці об’єкти не є діючими станціями. Частина конструкцій зруйнована часом, частина може теоретично стати основою для нових проєктів, але рішення потребують нових оцінок безпеки, води, мереж і фінансування.

Потужність, блоки і статус у порівнянні

Нижче зібрані ключові параметри чотирьох промислових АЕС. Потужність наведена як встановлена електрична (брутто), статус — станом на вересень 2026 року.

Станція	Блоків / тип	Потужність	Статус 2026
Запорізька АЕС	6 × ВВЕР-1000	6000 МВт	Окупована, холодний зупин, генерації немає
Рівненська АЕС	2 × ВВЕР-440 + 2 × ВВЕР-1000	2835 МВт	Працює під контролем України
Південноукраїнська АЕС	3 × ВВЕР-1000	3000 МВт	Працює під контролем України
Хмельницька АЕС	2 × ВВЕР-1000 (ще 2+ у планах)	2000 МВт	Працює; добудова блоків 3 і 4

Дані узгоджуються з публічними звітами оператора та оглядами World Nuclear Association. Нетто-потужність окремих блоків трохи нижча за паспортні 1000 МВт і становить близько 950 МВт.

Яку частку електроенергії дають атомні станції

До повномасштабного вторгнення атомна генерація стабільно тримала близько половини виробітку, а в осінньо-зимовий період частка піднімалася вище. Після втрати Запорізької АЕС навантаження лягло на дев’ять блоків трьох станцій.

Енергоатом повідомляє, що навіть у цих умовах атомні блоки покривають значну частину споживання і в пікові місяці можуть давати до 50–70 відсотків від доступної в системі електроенергії — залежно від ремонтів, атак на мережі та роботи теплової й гідрогенерації. Точна річна частка коливається, бо загальне споживання і структура генерації змінилися через війну.

Перевага атомних блоків — стабільна базова потужність. Недолік у воєнних умовах — залежність від зовнішніх ліній і складність швидкого маневрування. Саме тому паралельно розвивають гідроакумуляцію на Ташлику і системи накопичення.

Паливо, безпека і незалежність від російських поставок

Усі українські ВВЕР спочатку працювали на паливі російського «ТВЕЛ». Після 2022 року закупівлі припинили. ВВЕР-1000 перевели на збірки Westinghouse, а з 2023 року те саме зробили для ВВЕР-440 на Рівненській АЕС.

У 2026 році Енергоатом почав локалізувати виробництво окремих компонентів паливних збірок на українських потужностях «Атоменергомашу». Це зменшує логістичні ризики і залежність від одного постачальника.

Безпеку контролює Державна інспекція ядерного регулювання України. На всіх п’яти ядерних майданчиках (чотири АЕС і Чорнобиль) постійно присутні експерти МАГАТЕ. Регулятор уже неодноразово обмежував режими роботи окупованих запорізьких блоків через неможливість повноцінного нагляду.

Цікаві факти

• Запорізька АЕС досі залишається найбільшою атомною станцією Європи за встановленою потужністю, навіть стоячи в холодному зупині.
• Україна входить до першої десятки світу за сумарною потужністю ядерних реакторів, якщо рахувати всі 15 блоків чотирьох АЕС.
• Два рівненські блоки ВВЕР-440 — найстаріші діючі реактори країни: їм понад 40 років, терміни служби продовжували після окремих оцінок безпеки.
• Ташлицька ГАЕС біля Південноукраїнської АЕС дозволяє «запасати» нічну атомну енергію і віддавати її в години пік.
• На Хмельницькій АЕС одночасно рухаються два різні технологічні треки: добудова радянських ВВЕР-1000 з болгарським обладнанням і підготовка до американських AP1000.
• Чорнобильська АЕС формально мала п’ятий і шостий блоки, будівництво яких зупинили одразу після аварії 1986 року.

Що планують будувати далі

Енергетична стратегія орієнтує на суттєве зростання ядерної потужності до 2050 року — у відкритих оцінках фігурують орієнтири близько 24–25 ГВт. Шляхів кілька.

Перший — добудова Хмельницької-3 і Хмельницької-4. Готовність корпусів з 1980-х різна: третій блок значно просунутіший за четвертий. Закон 2025 року про закупівлю обладнання «Белене» якраз під цей сценарій.

Другий — блоки AP1000. У 2022 році Енергоатом і Westinghouse розширили рамки співпраці до дев’яти таких реакторів. Розглядають як розширення існуючих майданчиків (Хмельницький, Південноукраїнськ), так і нові точки, включно з Чигирином.

Третій напрям — малі модульні реактори. Обговорюють майданчики поблизу Чорнобиля та інші майданчики з готовою інфраструктурою. Це довгий цикл ліцензування, не швидка заміна втраченої запорізької потужності.

Напрям	Що саме	Орієнтовний ефект
Добудова ХАЕС-3 і ХАЕС-4	ВВЕР-1000, обладнання з проєкту «Белене»	+ близько 2000 МВт
AP1000 на існуючих майданчиках	Westinghouse, кілька блоків	понад 1100 МВт на блок
Нові майданчики (Чигирин та інші)	Оцінка майданчиків, попередні рішення	довгостроковий резерв потужності
Малі модульні реактори	Обговорення, зокрема зона ЧАЕС	гнучка генерація меншими порціями

Джерела орієнтирів — матеріали World Nuclear Association та публічні плани Енергоатома. Реальні строки залежать від безпеки майданчиків, фінансування, постачання обладнання і воєнної ситуації.

Як читати цифру «чотири станції» без плутанини

Для побутового питання «скільки атомних станцій в Україні» достатньо трьох шарів.

Перший: чотири промислові АЕС з реакторами ВВЕР існують фізично і юридично належать Україні.

Другий: електроенергію зараз виробляють три з них. Дев’ять блоків тримають систему, коли теплові станції б’ють ракетами, а імпорт обмежений.

Третій: Чорнобильська АЕС — окрема історія зняття з експлуатації, а Чигирин, Крим, Одеса й Харків — законсервовані або зруйновані проєкти, які можуть повернутися лише як нові будівництва, а не як «приспані» станції.

Найточніше формулювання на осінь 2026 року таке: в Україні чотири атомні електростанції, три з яких працюють, одна окупована і зупинена, плюс одна історична станція на етапі зняття з експлуатації.

Цифра не «застигла». Добудова Хмельницького і можливі нові блоки змінять і кількість реакторів, і карту генерації. Поки що саме дев’ять підконтрольних блоків залишаються стрижнем української електроенергетики.