Р-37М належить до класу керованих ракет «повітря—повітря» надвеликої дальності й розроблена для ураження високовартісних повітряних цілей — літаків ДРЛО, заправників, командних пунктів і важких бомбардувальників — на відстанях, що перевищують можливості більшості сучасних винищувачів супротивника. Максимальна заявлена дальність пуску сягає 300–400 км залежно від умов запуску, швидкість польоту перевищує 6 Махів, а комбінована система наведення дозволяє працювати за принципом «пустив — забув».

Ракета є прямим розвитком пізньорадянської Р-37 і прийнята на озброєння російських повітряно-космічних сил у середині 2010-х років. Основними носіями виступають МіГ-31БМ, Су-35С, Су-30СМ2 та Су-57. У бойових умовах з 2022 року вона застосовувалася для створення зони заборони доступу в повітрі, змушуючи пілотів супротивника змінювати маршрути та переривати завдання.

Експортний варіант РВВ-БД має обмежену дальність близько 200 км. Станом на 2026 рік ведуться поставки для індійських Су-30МКИ, а окремі джерела фіксують можливість оснащення ядерною бойовою частиною малої потужності.

Історія створення та модернізації

Розробка ракети почалася на початку 1980-х років у конструкторському бюро «Вимпел» на базі Р-33. Постанова Ради Міністрів СРСР від 8 квітня 1983 року офіційно закріпила завдання створити нову систему під індексом К-37 для озброєння перехоплювача МіГ-31М. Ескізний проєкт захистили того ж року. Перші автономні балістичні пуски без системи управління відбулися 1988-го, а в 1989-му вже проводили випробування з наведенням.

У квітні 1994 року під час випробувань ракета уразила повітряну ціль на рекордній відстані 304 км. Це залишається одним із найвищих підтверджених результатів для авіаційних ракет «повітря—повітря» у відкритих джерелах. Після розпаду СРСР програма сповільнилася через фінансові труднощі та розрив кооперації з українськими підприємствами, які постачали елементи системи наведення. У 1997–1998 роках роботи практично зупинилися.

Відновлення відбулося в середині 2000-х у рамках модернізації МіГ-31БМ. Нова версія отримала позначення Р-37М (виріб 610М). У 2011 році макет показали на МАКС, а 2014-го ракету офіційно прийняли на озброєння. Серійне виробництво розгорнули з використанням виключно російських комплектуючих. У 2018–2020 роках завершили інтеграцію на Су-35С і Су-57, а згодом — на Су-30СМ2.

Конструкція та тактико-технічні характеристики

Р-37М виконана за нормальною аеродинамічною схемою з крилом малого подовження. Корпус має діаметр 0,38 м. Довжина модернізованої версії становить 4,06 м (на 14 см коротша за базову Р-37 через компактніший носовий відсік). Розмах крил — 0,72 м, рулів-стабілізаторів — близько 1,02 м. Стартова маса — до 510 кг.

Дворежимний твердопаливний ракетний двигун забезпечує початкове прискорення та підтримку швидкості на маршовій ділянці. Максимальна швидкість польоту перевищує 6 Махів (понад 7300 км/год). Бойова частина — осколково-фугасна масою 60 кг з радіолокаційним активним неконтактним підривачем і дублюючим контактним. Висота ураження цілей — від 15 м до 25 км. Ракета здатна перехоплювати об’єкти, що рухаються зі швидкістю до 2500 км/год і маневрують з перевантаженням до 8 g.

Максимальна дальність пуску в передню півсферу для російської версії Р-37М оцінюється в 300–400 км за сприятливих умов (велика висота і швидкість носія), тоді як експортний варіант РВВ-БД обмежений приблизно 200 км.

Мінімальна дальність пуску становить 1–3,7 км. Конструкція динамічно нестійка, що підвищує маневреність, але вимагає постійної роботи системи управління.

Параметр	Р-37М	РВВ-БД (експорт)
Довжина	4,06 м	4,06 м
Діаметр	0,38 м	0,38 м
Стартова маса	до 510 кг	до 510 кг
Маса БЧ	60 кг	60 кг
Швидкість	6+ Махів	6+ Махів
Дальність (ППС)	300–400 км	до 200 км
Висота цілей	15 м – 25 км	15 м – 25 км

Система наведення та робота в польоті

На початковій і середній ділянках траєкторії ракета використовує інерціальну навігацію з радіокорекцією від носія. На кінцевій ділянці активується активна радіолокаційна головка самонаведення. У модернізованій версії встановлено ГСН 9Б-1103М-350 «Шайба» розробки НДІ «Агат».

Головка оснащена цифровим сигнальним процесором продуктивністю не менше 50 млн операцій на секунду, волоконно-оптичними гіроскопами та прискореним виходом на режим. Дальність захоплення цілі з ефективною поверхнею розсіювання 5 м² перевищує 40 км. Підготовка до пуску без попереднього включення займає 5–8 секунд, з попереднім — близько 1 секунди.

Режими роботи включають повністю автономний («пустив — забув»), інерціальний з радіокорекцією та перепрограмування. Цільовка перед пуском можлива в секторі ±60° у передній півсфері. Це дозволяє носію залишати зону ураження одразу після запуску.

Носії та інтеграція

Основним і найбільш ефективним носієм залишається МіГ-31БМ. Перехоплювач може нести до чотирьох ракет під фюзеляжем і виконувати пуски з висот понад 15–20 км на швидкостях понад 2000 км/год. Саме в таких умовах досягається максимальна дальність.

Су-35С і Су-30СМ2 також інтегровані з ракетою. Ефективна дальність з цих платформ нижча через меншу висоту і швидкість запуску — за оцінками, 180–280 км залежно від ешелону та типу цілі. Су-57 отримав можливість застосування Р-37М у 2020 році, включно з варіантом для внутрішніх відсіків (виріб 810) зі складними опереннями.

У 2024–2025 роках ракету почали ставити на морські Су-30СМ2 Чорноморського флоту. Одночасно можливий супровід до восьми цілей при використанні радара з активною фазованою антенною решіткою.

Бойове застосування

З осені 2022 року Р-37М стала одним із головних засобів створення повітряної переваги російських ВКС. За даними відкритих військових аналізів, у жовтні 2022 року фіксували до шести пусків на добу. Російські джерела повідомляли про ураження українських МіГ-29, Су-27 і Су-24М на дистанціях понад 200 км, зокрема випадок із заявкою на 213 км.

Українські пілоти та аналітики відзначають, що кількість підтверджених «жорстких» уражень значно менша за кількість пусків. Основний ефект полягає у змушенні супротивника переривати завдання, знижуватися під радіогоризонт і витрачати паливо на маневри ухилення. Максимальна підтверджена українською стороною дистанція ураження була нижчою за заявлену російськими джерелами.

Реальна бойова ефективність залежить від якості цілевказівки (часто від А-50), електронної протидії та можливості цілі своєчасно виявити пуск.

У 2025 році американська Defense Intelligence Agency згадувала про можливу появу ядерної версії авіаційної ракети класу «повітря—повітря», яку аналітики пов’язують саме з Р-37М. Офіційного підтвердження серійного застосування такого варіанта немає.

Порівняння з іншими ракетами

За дальністю Р-37М перевищує більшість західних і китайських аналогів середньої дальності, хоча поступається деяким перспективним системам надвеликої дальності.

Ракета	Країна	Дальність (км)	Швидкість	Маса БЧ (кг)
Р-37М	Росія	300–400	6+ М	60
AIM-120D	США	~180	~4 М	~20
Meteor	Європа	~200+	4+ М	~20
PL-15	Китай	200–250	4+ М	~20–30
PL-17	Китай	~400	5+ М	~30–40

Порівняння базується на відкритих оцінках. Р-37М вирізняється важчою бойовою частиною та вищою швидкістю на кінцевій ділянці, що ускладнює ухилення.

Експорт та сучасний статус

Експортна версія РВВ-БД пропонується з 2011–2023 років. Алжир отримав можливість застосовувати її з Су-30МКА. У 2025–2026 роках Індія уклала контракт орієнтовною вартістю 1,2 млрд доларів на поставку близько 300 ракет Р-37М для оснащення Су-30МКИ. Поставки очікуються протягом 12–18 місяців після підписання. Це рішення розглядається як тимчасове посилення до появи власних систем дальністю понад 300 км.

Станом на серпень Р-37М залишається однією з найдалекобійніших серійних ракет «повітря—повітря» у світі. Її бойова цінність визначається не лише заявленою дальністю, а й можливістю працювати в парі з потужними радарами носіїв і літаками ДРЛО. Обмеженнями залишаються залежність від якісної цілевказівки на великих дистанціях, вага ракети, яка зменшує боєкомплект, і вразливість до сучасних засобів радіоелектронної боротьби на кінцевій ділянці.

Подальший розвиток, імовірно, піде шляхом покращення завадозахищеності головки самонаведення та створення варіантів для внутрішнього розміщення на літаках п’ятого покоління.