Збройні сили Республіки Білорусь у 2026 році залишаються компактною, але щільно інтегрованою з російськими структурами військовою організацією. Активний особовий склад становить близько 48–49 тисяч військовослужбовців, а загальна чисельність разом із цивільним персоналом сягає 63–70 тисяч. Основу складають сухопутні війська, сили спеціальних операцій та війська протиповітряної оборони, більшість техніки яких має радянське походження з елементами білоруської та російської модернізації.

Мобілізаційний резерв дозволяє в короткі терміни збільшити угруповання до 80–90 тисяч, а в умовах повномасштабної війни — теоретично до кількохсот тисяч. Частка сучасних зразків озброєння, за офіційними заявами, досягла близько 45 %. Армія комплектується змішаним принципом: приблизно 60 % контрактників і 40 % строковиків. Її головне завдання — оборона території країни та участь у регіональному угрупованні сил із Росією.

Сучасний стан білоруської армії визначається не стільки кількістю техніки, скільки рівнем бойової готовності окремих підрозділів, особливо Сил спеціальних операцій, та глибиною військово-технічної кооперації з Москвою. Потенційна загроза з білоруського напрямку для сусідніх держав оцінюється експертами як обмежена, але така, що потребує постійного моніторингу.

Історичні корені та формування сучасних збройних сил

Сучасні Збройні сили Республіки Білорусь офіційно створені 20 березня 1992 року на базі військ колишнього Білоруського військового округу Радянської армії. Після розпаду СРСР країна успадкувала потужне угруповання — понад 1400 військових формувань, значну кількість танків, артилерії та авіації. У перші роки незалежності відбулося масштабне скорочення: сотні частин розформовано або переформовано, а ядерну зброю повністю виведено з території країни.

У 2001 році Військово-повітряні сили та війська протиповітряної оборони об’єднали в єдиний вид. У грудні 2001 року замість армійських корпусів створили два оперативні командування — Західне (штаб у Гродно) та Північно-західне (штаб у Борисові). Пізніше розпочалося формування Південного оперативного командування, орієнтованого на південний напрямок. Ці зміни відображали перехід від масової радянської моделі до компактнішої структури, здатної швидко розгортатися.

Військова доктрина Білорусі традиційно підкреслювала оборонний характер і відсутність конкретних ворогів. Водночас із 1990-х років поглиблювалася інтеграція з Росією в рамках Союзної держави та Організації Договору про колективну безпеку. Ця лінія особливо посилилася після 2022 року, коли білоруська територія стала важливою логістичною та операційною базою.

Організаційна структура та види військ

Збройні сили Білорусі складаються з двох основних видів — Сухопутних військ і Військово-повітряних сил та військ протиповітряної оборони — а також окремих родів військ: Сил спеціальних операцій, транспортних військ, підрозділів безпілотних систем і територіальних військ.

Сухопутні війська залишаються головним бойовим компонентом. Вони організаційно підпорядковані оперативним командуванням і включають механізовані, танкові, артилерійські та десантно-штурмові бригади. Найбільш боєздатними традиційно вважаються 6-та та 11-та механізовані бригади, 120-та гвардійська механізована бригада, а також 38-ма та 103-тя окремі мобільні бригади, які фактично виконують роль десантних формувань.

Сили спеціальних операцій нараховують близько 6–6,4 тисячі військовослужбовців. У їхньому складі — 5-та окрема бригада спеціального призначення та мобільні бригади. У 2025–2026 роках триває формування нових десантно-штурмових підрозділів, зокрема в районі Гомеля, ближче до українського кордону.

Військово-повітряні сили та війська ППО об’єднують винищувальну авіацію, штурмову авіацію, вертолітні частини та зенітні ракетні бригади й полки. Система протиповітряної оборони глибоко інтегрована з російською.

Вид / рід військ	Орієнтовна чисельність	Основні завдання
Сухопутні війська	13,8–28 тис.	Оборона території, маневрені дії
ВПС і війська ППО	близько 11 тис.	Захист повітряного простору
Сили спеціальних операцій	6–6,4 тис.	Спецоперації, розвідка, десант
Частини центрального підпорядкування та інші	близько 15–16 тис.	Забезпечення, управління, резерв

Дані таблиці узагальнені на основі оцінок українських розвідувальних структур і відкритих аналітичних матеріалів станом на середину 2026 року. Реальна укомплектованість окремих бригад може суттєво відрізнятися.

Чисельність особового складу та система комплектування

За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України на середину 2026 року, у збройних силах Білорусі служать 48 810 військовослужбовців. Армія укомплектована приблизно на 69,7 %. Загальна чисельність разом із цивільним персоналом оцінюється в межах 63–70 тисяч осіб. Олександр Лукашенко в березні 2026 року називав цифру «під рушницею» близько 70 тисяч і заявляв про можливість наростити армію до півмільйона у разі війни.

Комплектування змішане. Контрактники складають близько 60 %, строковики — 40 %. Термін строкової служби становить 12–18 місяців залежно від категорії. Щорічний призовний контингент дозволяє підтримувати резерв на рівні близько 289 тисяч осіб. Мобілізаційний потенціал першої черги дає змогу швидко збільшити угруповання до 80–90 тисяч.

Важливо розуміти: не вся чисельність означає боєздатні підрозділи. Значна частина особового складу зайнята в органах управління, тилових структурах і на базах зберігання техніки.

У 2025–2026 роках керівництво країни активно працювало над створенням нових підрозділів Сил спеціальних операцій і посиленням територіальних військ. Однак експерти відзначають труднощі з комплектуванням і забезпеченням нових формувань технікою та підготовленими кадрами.

Озброєння, техніка та модернізація

Основу танкового парку становлять модифікації Т-72. За різними оцінками, загальна кількість танків перевищує 500–1100 одиниць (залежно від того, чи враховується техніка на зберіганні), з яких у боєздатному стані перебуває значно менше. Бойові машини піхоти представлені переважно БМП-2, бронетранспортери — БТР-80/82А та модернізованими БТР-70.

Артилерійський компонент включає самохідні гаубиці 2С1, 2С3, 2С5, буксирувані системи та реактивні системи залпового вогню. Особливою гордістю білоруської оборонної промисловості є РСЗВ «Полонез» і «Полонез-М» калібру 300–301 мм із дальністю стрільби до 200–290 км. Ці комплекси розроблені з використанням китайських технологій і білоруського шасі МЗКТ.

Протиповітряна оборона побудована на системах С-300, С-400, «Бук», «Тор-М2» і модернізованих «Оса». Авіація має на озброєнні винищувачі МіГ-29 і Су-30СМ, штурмовики Су-25 та вертольоти різного призначення.

Категорія техніки	Орієнтовна кількість	Примітки
Танки	500–1100+	Переважно Т-72 різних модифікацій
БМП	понад 900–1300	Основно БМП-2
БТР	300–450+	БТР-80/82А, модернізовані БТР-70
РСЗВ	близько 200–300	Включаючи «Полонез»
Зенітні ракетні комплекси	понад 300	С-300/400, «Бук», «Тор» тощо

Джерела даних — відкриті оцінки аналітиків і матеріали українських розвідувальних структур. Точні цифри боєготової техніки часто відрізняються від загальних облікових.

За підсумками державної програми озброєння 2021–2025 років частка сучасних зразків у військах, за словами Олександра Лукашенка, досягла майже 45 %. Акцент зроблено на ППО, радіоелектронну боротьбу, безпілотні системи, засоби розвідки та зв’язку, а також мобільність механізованих підрозділів. Білоруська промисловість постачає бронеавтомобілі «Volat», модернізовані танки Т-72БМ2, комплекси РЕБ і безпілотники.

Військово-технічна кооперація з Росією та регіональна роль

Білоруська армія фактично діє як частина спільного регіонального угруповання сил Союзної держави. На території країни постійно перебуває обмежений російський контингент — близько 2–2,2 тисячі військовослужбовців станом на літо 2026 року. Розміщені російські системи С-400, авіаційні підрозділи та елементи логістики.

Білорусь надає свою територію для навчань, зберігання техніки та, за окремими оцінками, може виконувати функції транзитних і ретрансляційних вузлів. Офіційна позиція Мінська залишається декларативно оборонною: керівництво країни неодноразово заявляло, що не має наміру вступати у війну, але готове захищатися.

Для України білоруський напрямок зберігає потенційну, але обмежену загрозу. Групування безпосередньо біля кордону невелике — близько тисячі білоруських військовослужбовців разом із внутрішніми військами, які виконують переважно охоронні функції. Водночас сам факт існування розгалуженої інфраструктури та можливості швидкого підсилення російськими силами змушує тримати цей напрямок під постійним контролем.

Підготовка, бойова готовність і перспективи до 2030 року

Бойова підготовка білоруських військ орієнтована на досвід сучасних конфліктів. Акцент зроблено на протидії безпілотним системам, радіоелектронній боротьбі, контрбатарейній боротьбі та діях у лісисто-болотистій місцевості. Проводяться регулярні перевірки боєготовності, у тому числі раптові.

Нова державна програма озброєння на 2026–2030 роки визначає сім пріоритетних напрямів, серед яких — засоби РЕБ, розвідка, зв’язок, мала ППО та контрбатарейна боротьба. Планується подальше оновлення танкового парку, постачання нових бронемашин національного виробництва та розвиток власних ракетних систем.

Головне обмеження білоруської армії — відносно невелика чисельність активного складу та залежність від російських поставок і технологій у багатьох критичних сферах. Водночас наявність значного резерву, розвиненої системи баз зберігання та досвіду інтеграції з російськими структурами робить її фактором, який неможливо ігнорувати в регіональному балансі сил.

У найближчі роки розвиток Збройних сил Білорусі, ймовірно, піде шляхом подальшої якісної модернізації окремих компонентів і поглиблення оперативної сумісності з російською армією, а не за рахунок різкого збільшення чисельності.