Ярослав Васильович Дубневич народився 7 серпня 1969 року в селі Зубра на Львівщині й пройшов шлях від простого робітника взуттєвого комбінату до триразового народного депутата України. Його бізнес-кар’єра тісно пов’язана з залізничною галуззю та енергетикою, а політична — з мажоритарним округом № 120, де він стабільно перемагав протягом трьох скликань. Сьогодні ім’я Дубневича асоціюється не лише з депутатською діяльністю, а й із двома масштабними кримінальними провадженнями НАБУ — про заволодіння коштами «Укрзалізниці» та природним газом на суму понад 2,1 млрд грн.

Після оголошення підозри у жовтні 2023 року він залишив територію України, і з листопада того ж року перебуває в міжнародному розшуку. Заочний арешт і скасування «червоного оповіщення» Інтерполу лише посилили інтерес до його долі та долі родини, яка оселилася в Аргентині. Ця історія відображає складний перетин бізнесу, політики та антикорупційних процесів сучасної України.

Сільське дитинство в Зубрі формувало характер. Після восьми класів школи Ярослав вступив до взуттєвого училища № 32 і в 1987 році отримав п’ятий розряд. Робота пресувальником, а згодом бригадиром на Пустомитівському райпобуткомбінаті стала першим кроком. Уже 1989 року він разом із братом Богданом започаткував кооператив із виготовлення взуття — типовий для пізнього СРСР спосіб вирватися з обмеженого кола можливостей.

Вищу освіту здобував заочно. У 1999–2004 роках закінчив Національний університет «Львівська політехніка» з дипломом магістра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. Паралельно у 2003–2005 роках опановував облік і аудит у Дніпропетровському інституті залізничного транспорту. Ці спеціальності виявилися надзвичайно практичними для подальшої діяльності.

Бізнес-імперія братів Дубневичів і «Корпорація КРТ»

Справжній прорив стався наприкінці 1990-х. Брати організували виробництво пластикових деталей для Львівської залізниці. У 2003 році з’явилося науково-виробниче підприємство «Шляхові технології», яке вже наступного року перейменували на «Корпорацію колійних ремонтних технологій» (КРТ). Ярослав став її президентом у 2011–2012 роках.

Компанія спеціалізувалася на пружних скріпленнях рейок, зокрема системі КПП-5. За словами самого Дубневича в інтерв’ю тих років, саме ці технології дозволили Україні першою на пострадянському просторі запровадити швидкісний рух. Підприємство постачало продукцію «Укрзалізниці» й отримувало значні державні замовлення. У 2008–2011 роках Ярослав працював представником «Укрзалізниці» в Секретаріаті Верховної Ради — посада, яка відкривала прямий доступ до галузевих рішень.

Паралельно родина розвивала агропідприємство «Львівське» та інтереси в енергетиці. Дві теплоелектроцентралі — у Новому Роздолі та Новояворівську — пізніше стануть центральними в одній із найгучніших справ.

Політичний зліт: від районної ради до голови транспортного комітету

Місцева політика почалася рано. У 2002–2006 роках Дубневич був депутатом Пустомитівської районної ради, заступником голови бюджетного комітету. Потім двічі обирався до Львівської обласної ради (2006–2010 і 2010–2012). У 2012 році як самовисуванець переміг на мажоритарному окрузі № 120 і став народним депутатом VII скликання. У парламенті приєднався до фракції «УДАР».

У 2014 році вже від «Блоку Петра Порошенка» він набрав 60,1 % голосів на тому ж окрузі. 4 грудня 2014 року очолив Комітет Верховної Ради з питань транспорту. Саме під його головуванням у листопаді 2016-го прийняли закон про Державний дорожній фонд — механізм, який мав забезпечити стабільне фінансування ремонту доріг. У 2019 році як безпартійний самовисуванець знову переміг на окрузі № 120 і увійшов до депутатської групи «За майбутнє». У IX скликанні очолив підкомітет з питань медичної техніки та медичного транспорту в Комітеті з питань здоров’я нації.

За три скликання Дубневич залишався одним із найстійкіших мажоритарників Львівщини. Округ № 120 став його політичною фортецею.

Справа «Укрзалізниці»: 93 мільйони гривень і закриття у 2026 році

У жовтні 2019 року Генеральна прокуратура звернулася до НАБУ та САП щодо можливого привласнення коштів «Укрзалізниці». Слідство вважало, що протягом грудня 2015 — березня 2017 років філія «Центр забезпечення виробництва» закуповувала стрілочну продукцію через двох посередників — ТОВ «Арго» та «Корпорацію КРТ» — за суттєво завищеними цінами. Виробник — Дніпропетровський стрілочний завод — постачав продукцію безпосередньо, але гроші проходили через додаткові ланки. Збитки оцінили в 93,28 млн грн.

31 жовтня 2019 року Верховна Рада зняла з Дубневича депутатську недоторканність. Вищий антикорупційний суд спочатку обрав заставу 100 млн грн, пізніше зменшив до 90 млн. Справу вже закривали у вересні 2022-го через закінчення строків досудового розслідування, але апеляційна палата повернула її. 26 травня 2026 року ВАКС знову закрив провадження з тієї ж підстави — закінчення строків після повідомлення про підозру.

Газова схема на ТЕЦ: понад 2,1 мільярда гривень

Значно масштабнішою виявилася справа про природний газ. За версією НАБУ, протягом 2013–2017 років компанії, пов’язані з родиною Дубневичів, — «Енергія — Новий Розділ» та «Енергія — Новояворівськ» — купували у «Нафтогазу» газ за пільговими цінами нібито для теплопостачання населення. Насправді значну частину цього газу використовували для виробництва електроенергії, яку продавали за ринковими тарифами. Обсяг заволодіння оцінили приблизно в 450 млн кубометрів, а збитки держави — понад 2,1 млрд грн. Частину прибутку, за даними слідства, легалізували через офшорні компанії.

Підозру Ярославу Дубневичу оголосили 10–11 жовтня 2023 року. Уже 8 жовтня він перетнув румуно-угорський кордон. 17 жовтня його оголосили в розшук, 2 листопада — у міжнародний. 14 листопада ВАКС заочно обрав тримання під вартою. «Червоне оповіщення» Інтерполу з’явилося у травні 2024-го, але вже в серпні того ж року його видалили без пояснень.

Справа	Сума збитків	Період	Статус на серпень 2026
«Укрзалізниця» (стрілки)	93,28 млн грн	2015–2017	Закрита ВАКС 26.05.2026 через закінчення строків
Газ на ТЕЦ Новий Розділ і Новояворівськ	понад 2,1 млрд грн	2013–2017	У провадженні, заочний арешт, міжнародний розшук

Дані таблиці сформовані на основі повідомлень Вищого антикорупційного суду та матеріалів Національного антикорупційного бюро.

Родина та життя за кордоном

Одружений на Наталії Дубневич. Подружжя має доньку Роксолану та сина Юрія. Роксолана Пиртко разом із чоловіком Михайлом у 2024–2026 роках отримали громадянство Аргентини після народження дитини. Журналістські розслідування фіксують їхнє проживання в престижному районі Пуерто-Мадеро в Буенос-Айресі. Родина також мала активи в Словаччині та квартиру в Дубаї вартістю понад мільйон євро.

Сам Ярослав Дубневич формально залишається народним депутатом IX скликання. Він брав участь у деяких судових засіданнях дистанційно, посилаючись на лікування в Європейському Союзі, проте точне місцеперебування не розголошує. За версією розслідувачів, імовірно, він також перебуває в Аргентині.

Брат Богдан Дубневич — теж колишній народний депутат — у газовій справі як фігурант не фігурує, хоча раніше бізнес-інтереси родини були спільними.

Історія Ярослава Дубневича залишається відкритою сторінкою української політики. Від кооперативу з виготовлення взуття в кінці 1980-х до голови транспортного комітету і фігуранта справ на мільярди гривень — цей шлях відображає багато рис пострадянського капіталізму та його перетину з парламентом. Поки одна справа закрита через процесуальні строки, друга продовжує рухатися в заочному режимі, а родина будує нове життя на іншому континенті.