Найпотужнішою атомною електростанцією України залишається Запорізька АЕС із встановленою потужністю 6000 МВт. Шість енергоблоків типу ВВЕР-1000 забезпечують їй статус найбільшої не лише в країні, а й у Європі. До окупації станція виробляла близько 40–42 млрд кВт·год електроенергії на рік, покриваючи приблизно п’яту частину загального виробництва країни та половину атомної генерації.

Станом на 2026 рік усі шість реакторів перебувають у режимі холодного зупину після окупації у березні 2022 року. Зовнішнє електропостачання часто переривається, а охолодження забезпечують резервні дизель-генератори. Водночас три діючі станції під контролем України (Рівненська, Південноукраїнська та Хмельницька) разом мають близько 7880 МВт і становлять основу атомної генерації країни.

Технічні характеристики, історія будівництва та сучасний стан Запорізької АЕС розкривають як її стратегічне значення, так і виклики, пов’язані з безпекою та перспективами відновлення роботи після деокупації.

Історія будівництва та введення в експлуатацію

Рішення про спорудження Запорізької атомної електростанції ухвалили наприкінці 1970-х років. Будівництво розпочалося у 1979–1980 роках на березі Каховського водосховища поблизу міста Енергодар у степовій зоні Запорізької області. Майданчик обрали з урахуванням доступності великих обсягів води для охолодження та близькості до промислових центрів Придніпров’я.

Перший енергоблок підключили до мережі 10 грудня 1984 року, а комерційну експлуатацію розпочали 25 грудня 1985-го. Наступні блоки вводили послідовно: другий — у 1985–1986 роках, третій — у 1986–1987-му, четвертий — у 1987–1988-му. П’ятий блок запрацював у 1989 році. Шостий енергоблок, будівництво якого призупинили після Чорнобильської аварії, ввели в експлуатацію лише у 1995–1996 роках після зняття мораторію на розвиток ядерної енергетики.

У січні 2021 року станція вперше вийшла на повну проєктну потужність 6000 МВт. Цьому сприяло введення в роботу нової лінії електропередачі 750 кВ, яка зняла попередні мережеві обмеження на рівні близько 5300 МВт. До цього моменту максимальна видача потужності була технічно обмежена можливостями енергосистеми.

Технічні характеристики енергоблоків

Усі шість енергоблоків оснащені реакторами типу ВВЕР-1000/320 — водо-водяними енергетичними реакторами під тиском. Теплова потужність одного реактора становить 3000 МВт, електрична — близько 950–1000 МВт нетто (брутто — до 1080 МВт). В активній зоні розміщено 163 тепловидільні збірки з низькозбагаченим ураном.

Система охолодження дворівнева. Перший контур циркулює теплоносій безпосередньо через активну зону під високим тиском, другий виробляє пару для турбін. Така схема забезпечує надійну ізоляцію радіоактивних матеріалів. Для охолодження використовували воду з Каховського водосховища. Після руйнування греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року рівень води критично знизився, що ускладнило роботу систем і стало однією з причин переведення блоків у холодний зупин.

На станції діє сухе сховище відпрацьованого ядерного палива, введене в експлуатацію на початку 2000-х. Воно розраховане на довготривале зберігання відпрацьованих збірок і стало одним із перших подібних об’єктів серед українських АЕС із реакторами ВВЕР.

Загальна встановлена потужність 6000 МВт робить Запорізьку АЕС найбільшою атомною електростанцією Європи за цим показником і однією з найбільших у світі.

Порівняння з іншими атомними станціями України

Щоб оцінити масштаб Запорізької АЕС, варто розглянути показники інших станцій, які працюють під контролем України. Дані про потужності та статуси базуються на інформації НАЕК «Енергоатом» та відкритих джерелах станом на 2026 рік.

АЕС	Кількість блоків	Встановлена потужність, МВт	Статус у 2026 році
Запорізька	6 × ВВЕР-1000	6000	Окупована, холодний зупин
Південноукраїнська	3 × ВВЕР-1000	3000	Працює
Рівненська	2 × ВВЕР-440 + 2 × ВВЕР-1000	2835	Працює
Хмельницька	2 × ВВЕР-1000	2000	Працює, добудова блоків 3–4

Навіть сумарна потужність трьох діючих станцій (близько 7835–7880 МВт) не досягає показника однієї Запорізької. Рівненська АЕС відрізняється наявністю двох блоків ВВЕР-440, які є найстарішими серед українських реакторів цього типу. Південноукраїнська та Хмельницька працюють виключно на ВВЕР-1000. На Хмельницькій триває підготовка до добудови третього та четвертого блоків, а також розглядаються проєкти з реакторами AP1000.

Роль у енергосистемі до 2022 року

До повномасштабного вторгнення Запорізька АЕС була ключовим елементом Об’єднаної енергосистеми України. У пікові періоди вона забезпечувала значну частину базового навантаження. Річне виробництво на рівні 40–42 млрд кВт·год становило близько 20 % загальнодержавного обсягу електроенергії та приблизно половину продукції всіх атомних станцій.

Станція підключалася до мережі кількома лініями 750 кВ і 330 кВ. Це дозволяло гнучко видавати потужність у різних напрямках. Модернізація обладнання та продовження термінів експлуатації блоків (для перших чотирьох — до 2025–2028 років) підвищували надійність. У 2000 році станцію визнали однією з найкращих у світі за результатами місії OSART МАГАТЕ.

Паливне забезпечення поступово диверсифікували. Крім традиційного постачання від ТВЕЛ, на частині блоків використовували збірки Westinghouse. Це зменшувало залежність від одного постачальника і відповідало стратегії енергетичної безпеки.

Сучасний стан і виклики 2022–2026 років

4 березня 2022 року територію станції окупували російські війська. З вересня 2022 року Запорізька АЕС не виробляє електроенергію. Усі енергоблоки перевели в режим холодного зупину — найбезпечніший стан для тривалої відсутності нормального зовнішнього живлення. У цьому режимі реактори заглушені, тиск і температура теплоносія знижені, а системи охолодження працюють для відведення залишкового тепла.

Основна проблема — нестабільне зовнішнє електропостачання. З початку окупації зафіксовано понад два десятки повних блекаутів. Нині їхня частота зросла. Під час відключень станція переходить на дизель-генератори, які забезпечують роботу критичних систем безпеки. Ремонт ліній електропередачі часто можливий лише за умов локального припинення вогню за посередництва МАГАТЕ.

Після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року ситуація з охолодженням ускладнилася. Рівень води у водосховищі впав нижче проєктних значень, необхідних для нормальної роботи систем. Експерти МАГАТЕ, які постійно перебувають на станції, фіксують ризики, пов’язані з військовою присутністю, розміщенням техніки та можливим замінуванням окремих зон.

Станом на серпень Запорізька АЕС залишається найбільшою атомною станцією Європи за встановленою потужністю, проте не виробляє електроенергію вже четвертий рік.

Безпека та міжнародний контроль

Міжнародне агентство з атомної енергії підтримує постійну присутність експертів на Запорізькій АЕС. Їхні звіти регулярно фіксують стан систем безпеки, наявність зовнішнього живлення та радіаційну обстановку. Радіаційний фон на станції та в навколишній території залишається в межах природних значень, за даними українських і міжнародних моніторингових систем.

Український оператор НАЕК «Енергоатом» продовжує наголошувати, що станція має залишатися частиною енергосистеми України. Будь-які спроби інтеграції в іншу мережу розглядаються як порушення принципів ядерної безпеки. Держатомрегулювання України зберігає регуляторний контроль і видає відповідні розпорядження щодо режиму роботи блоків.

Системи безпеки реакторів ВВЕР-1000 включають кілька рівнів захисту: пасивні та активні системи охолодження активної зони, захист від перегріву, герметичну оболонку. У режимі холодного зупину ці системи працюють у спрощеному, але достатньому для підтримання безпечного стану режимі.

Перспективи відновлення та розвиток галузі

Повернення Запорізької АЕС під повний контроль України відкриє можливість поступового виведення блоків із холодного зупину. Технічно станція зберігає працездатність, хоча потребуватиме детальної діагностики обладнання, відновлення зовнішніх зв’язків і, ймовірно, ремонту систем, пошкоджених під час окупації.

Паралельно Україна розвиває інші майданчики. На Хмельницькій АЕС триває підготовка до добудови блоків 3 і 4, а також розглядаються проєкти з реакторами покоління III+ (AP1000). На Південноукраїнській АЕС також планують нові блоки. Стратегічна мета — наростити номінальну потужність атомної генерації до 25 ГВт до 2050 року.

Запорізька АЕС залишається символом технологічної потужності української ядерної енергетики. Її шість реакторів ВВЕР-1000, унікальне сухе сховище відпрацьованого палива та досвід експлуатації протягом чотирьох десятиліть формують основу, на якій будується майбутнє галузі. Відновлення повноцінної роботи станції після деокупації стане одним із найважливіших етапів зміцнення енергетичної незалежності країни.