Бофорс Л 70 залишається однією з найпоширеніших автоматичних зенітних гармат у світі, розробленою шведською компанією Bofors у другій половині 1940-х років як відповідь на появу реактивної авіації. Система калібру 40 мм з довжиною ствола 70 калібрів забезпечує скорострільність 240–330 пострілів на хвилину та ефективну дальність ураження повітряних цілей 3–4 км.

Гармата використовує потужніший набій 40×365 мм R порівняно з попередницею L/60, має початкову швидкість снаряда близько 1000–1030 м/с і може працювати як у буксированому, так і в корабельному чи самохідному варіантах. Станом на 2026 рік вона стоїть на озброєнні кількох десятків країн і активно застосовується Збройними силами України для боротьби з дронами-камікадзе та крилатими ракетами.

Конструкція поєднує високу купчастість вогню короткими чергами з можливістю інтеграції сучасних систем наведення, включаючи радіолокаційні та оптоелектронні комплекси, що робить її актуальною навіть через майже вісім десятиліть після створення.

Історія створення та прийняття на озброєння

Розробка Бофорс Л 70 розпочалася наприкінці Другої світової війни, коли стало очевидно, що класична 40-мм гармата L/60 уже не встигає за швидкостями нових реактивних літаків. Інженери компанії AB Bofors (нині BAE Systems Bofors) вирішили не створювати принципово нову систему, а суттєво модернізувати перевірену конструкцію. Основні зміни торкнулися довжини ствола — з 60 до 70 калібрів, потужності набою та механізму автоматики.

Перші дослідні зразки з’явилися 1947 року. У 1948-му гармату прийняли на озброєння шведської армії під позначенням 40 mm Luftvärnsautomatkanon m/48 (Lvakan m/48). Серійне виробництво стартувало 1951 року. У листопаді 1953 року система отримала статус стандартної зенітної гармати НАТО, що відкрило шлях до масових закупівель і ліцензійного виробництва в кількох країнах.

За весь період виготовлено понад 5000–6000 одиниць. Ліцензійне виробництво налагодили в Індії, Нідерландах, Італії (Breda/OTO Melara), Іспанії, Сербії (Zastava Arms) та інших державах. Конструкція виявилася настільки вдалою, що виробництво триває і в 2020-х роках, хоча вже в модернізованих модифікаціях.

Конструкція та принцип роботи

Бофорс Л 70 — одноствольна автоматична гармата з відкотним принципом дії. Ствол моноблочний, з полум’ягасником і системою охолодження через отвори в кожусі. Затвор клиновий з вертикальним переміщенням. Автоматика працює за рахунок відкоту ствола, а порожні гільзи викидаються в бік, протилежний подачі боєприпасів. Це дозволило майже подвоїти темп стрільби порівняно з L/60.

Наведення здійснюється електрогідравлічними приводами. Кут підвищення — від −5° до +90°, горизонтальне наведення — 360°. Швидкість вертикального наведення сягає 45–57°/с, горизонтального — до 85–92°/с залежно від модифікації. Живлення може бути зовнішнім (тип A) або від автономного генератора на лафеті (тип B).

Розрахунок зазвичай становить 4–7 осіб, з яких двоє працюють безпосередньо на установці (навідник і заряджаючий). Час переведення з похідного положення в бойове — кілька хвилин. Маса гармати близько 2400 кг, повна маса установки з лафетом — 4800–5700 кг.

Параметр	Значення	Примітка
Калібр	40 мм	40×365 мм R
Довжина ствола	2800 мм (70 калібрів)	з полум’ягасником до 3100–3245 мм
Початкова швидкість	1000–1030 м/с	залежно від типу снаряда
Скорострільність	240–330 постр./хв	базова 240, модернізовані до 300–330
Ефективна дальність	3000–4000 м	проти повітряних цілей
Максимальна дальність	12 500 м	балістична
Маса снаряда	0,87–0,96 кг	залежно від типу

Дані узагальнені за матеріалами відкритих джерел, зокрема українською та англійською версіями Wikipedia та публікаціями ArmyInform.

Боєприпаси та можливості ураження

Основний набій — унітарний 40×365 мм R. Асортимент включає осколково-фугасні з трасером (HE-T), бронебійні з трасером (AP-T), підвищеної потужності (HCHE) та, що особливо важливо, осколкові з радіопідривником (PFHE).

Сучасні програмовані снаряди 3P (pre-fragmented programmable proximity) мають кілька режимів підриву: контактний, дистанційний, за часом тощо. Вони формують хмару з тисяч осколків і вольфрамових кульок, ефективну проти літаків, вертольотів, крилатих ракет і дронів. Живучість ствола становить приблизно 4000 пострілів.

Гармата здатна уражати цілі, що рухаються зі швидкістю до 1400–1500 км/год, що робить її придатною не лише проти поршневої авіації, а й проти сучасних реактивних безпілотників і навіть деяких крилатих ракет.

Варіанти виконання

Сухопутні установки поділяються на тип A (з зовнішнім живленням) і тип B (з автономним генератором). Існують комплекси з оптоелектронними системами BOFI та всепогодні BOFI-R з радіолокатором. В Індії гармату модернізували під місцеві умови, додавши електрооптичні станції та системи автоматичного супроводу.

На бойових машинах піхоти CV9040 (Швеція) та K21 (Південна Корея) Бофорс Л 70 встановлюється як основна гармата. Існують також самохідні зенітні комплекси, зокрема сербський PASARS-16, який поєднує гармату з ракетами Mistral.

Корабельні варіанти представлені широкою лінійкою: від простих одноствольних установок SAK 40/L70 до двоствольних систем DARDO/Fast Forty і сучасних Bofors 40 Mk3 та Mk4. Останні здатні використовувати програмовані боєприпаси і встановлюються на фрегати та патрульні кораблі кількох флотів.

Оператори та сучасне застосування

Станом на початок 2020-х років гармата перебувала на озброєнні близько 40 країн. Найбільші парки мають Індія (близько 1920 установок), Туреччина, Бразилія, Сербія та інші. Багато держав провели глибоку модернізацію, додавши цифрові системи управління вогнем, тепловізори та радари вимірювання початкової швидкості.

В Україні Бофорс Л 70 з’явився 2023 року. Литва передала 36 установок з боєприпасами, додаткові партії надійшли від Нідерландів. Загальна кількість оціночно перевищує 50 одиниць. Гармати активно використовують підрозділи Національної гвардії та територіальної оборони, зокрема 5-та Слобожанська бригада «Скіф».

У 2025–2026 роках українські розрахунки неодноразово демонстрували ефективність системи проти іранських дронів-камікадзе «Шахед-136» і навіть проти швидкісних крилатих ракет типу S8000 «Бандероль» та Х-59. Деякі установки мають понад 19 підтверджених уражень. Незважаючи на вік конструкції, поєднання потужного снаряда, достатньої дальності та відносно низької вартості пострілу робить гармату практичним інструментом у сучасній війні дронів.

Переваги в умовах сучасної війни

Головна перевага Бофорс Л 70 — баланс між вогневою потужністю, мобільністю та вартістю експлуатації. На відміну від ракетних комплексів, постріл з 40-мм гармати значно дешевший, а запас боєприпасів можна швидко поповнювати. Система добре працює в умовах радіоелектронної боротьби, оскільки може наводитися оптично.

Модернізовані версії з програмованими боєприпасами здатні створювати «хмару» ураження на заданій відстані, що особливо ефективно проти малорозмірних і маневрових цілей. При цьому гармата залишається придатною для стрільби по наземних і надводних об’єктах на дистанціях до 2–3 км.

Досвід застосування в Україні підтверджує, що навіть класичні артилерійські системи, за умови грамотної експлуатації та наявності сучасних боєприпасів, зберігають високу бойову цінність. Бофорс Л 70 продовжує залишатися інструментом, який доповнює ракетну ППО на малих і середніх висотах, закриваючи саме ту нішу, де вартість ураження має критичне значення.