Турецький потік — це підводний газопровід, що з’єднує компресорну станцію «Русская» біля Анапи з турецьким терміналом у Кіїкьої і далі веде ресурс до країн Південно-Східної Європи. Дві нитки загальною потужністю 31,5 млрд кубометрів на рік з 2020 року забезпечують прямі поставки, а після припинення транзиту через Україну на початку 2025 року стали основним трубопровідним маршрутом російського газу до Європи.

Маршрут проходить майже 930 км дном Чорного моря на глибинах до 2200 метрів, після чого одна нитка живить турецький ринок, а друга — через Балканський потік — Болгарію, Сербію, Угорщину та сусідні країни. У 2025 році обсяги поставок до Європи досягли близько 18 млрд кубометрів, а в 2026-му завантаження залишається високим, попри періодичні технічні роботи та спроби впливу на інфраструктуру.

Проєкт замінив скасований «Південний потік», зменшив залежність від традиційних транзитних шляхів і водночас посилив роль Туреччини як енергетичного хабу. Технічні характеристики, історія будівництва та геополітичні наслідки розкривають, чому цей газопровід залишається одним із найважливіших елементів європейської енергетичної карти станом на 2026 рік.

Історія створення та причини появи проєкту

Ідея Турецького потоку народилася після того, як у грудні 2014 року Росія відмовилася від «Південного потоку». Той проєкт передбачав чотири нитки потужністю до 63 млрд кубометрів і мав пройти через Болгарію. Єврокомісія та болгарська сторона створили юридичні перешкоди, і Москва переорієнтувала ресурс на Туреччину.

1 грудня 2014 року під час візиту до Анкари було оголошено про новий маршрут. Спочатку планували чотири нитки, але пізніше обмежилися двома. Міжурядову угоду Росія і Туреччина підписали 10 жовтня 2016 року. Будівництво морської ділянки стартувало у травні 2017-го. Укладання труб виконували судна Audacia та Pioneering Spirit. Офшорну частину завершили у листопаді 2018 року, газ у систему закачали наприкінці 2019-го.

Офіційне введення в експлуатацію відбулося 8 січня 2020 року в Стамбулі за участю президентів Росії та Туреччини, а також лідерів Болгарії та Сербії. Перші обсяги до Болгарії пішли вже 1 січня того ж року. Проєкт став відповіддю на санкції, політичні ризики транзиту через Україну та прагнення Росії диверсифікувати експортні шляхи.

Технічні характеристики газопроводу

Турецький потік складається з двох паралельних ниток. Кожна має проєктну потужність 15,75 млрд кубометрів на рік, сумарно — 31,5 млрд. Діаметр труб — 813 мм, товщина стінки — 39 мм, зовнішнє бетонне покриття — близько 80 мм. Робочий тиск сягає 28,45 МПа. Морська ділянка протяжністю близько 930 км лежить на глибинах до 2200 метрів.

Загальна довжина системи з сухопутними ділянками становить приблизно 1090–1100 км. Газ надходить від компресорної станції «Русская» в Анапському районі Краснодарського краю. На турецькому березі приймальний термінал розташований біля селища Кіїкьой (Kıyıköy) на захід від Стамбула. Далі одна нитка йде до точки здачі для турецьких споживачів, друга — до кордону з Болгарією в районі Малкочлар.

Вартість проєкту оцінювали в межах 7–11,4 млрд євро залежно від джерела. Оператором морської ділянки є дочірня структура Газпрому, сухопутної частини в Туреччині — BOTAŞ. Труби виробляли європейські, російські та японські компанії. Система розрахована на довгострокову роботу в складних умовах Чорного моря.

Параметр	Значення	Примітка
Загальна потужність	31,5 млрд м³/рік	Дві нитки по 15,75 млрд
Морська ділянка	≈930 км	Глибина до 2200 м
Діаметр труб	813 мм	Товщина стінки 39 мм
Дата запуску	8 січня 2020	Офіційна церемонія
Початок маршруту	КС «Русская» (Анапський район)	Кінець — Кіїкьой (Туреччина)

Дані таблиці зібрані на основі відкритих технічних описів проєкту та офіційних повідомлень операторів.

Маршрут і продовження — Балканський потік

Після виходу на турецький берег газ розподіляється. Перша нитка забезпечує внутрішні потреби Туреччини. Друга прямує до болгарського кордону і далі формує так званий Балканський потік. Ця наземна гілка проходить територією Болгарії, Сербії та Угорщини.

У Болгарії газ рухається в реверсному режимі до компресорних станцій і далі на захід. Сербська ділянка завдовжки понад 400 км з’єднує болгарський кордон із угорським. Поставки до Угорщини через цей маршрут стартували восени 2021 року. Система також дозволяє постачати ресурс до Північної Македонії, Боснії і Герцеговини та інших країн регіону через існуючі інтерконектори.

Балканський потік став фактичним продовженням другої нитки Турецького потоку. Його будівництво фінансували переважно національні оператори, але основним користувачем потужностей залишається Газпром. Завдяки цьому маршруту російський газ обходить українську газотранспортну систему з півдня.

Значення після 2025 року

З 1 січня 2025 року транзит російського газу через Україну припинився. Контракт не подовжили, і Турецький потік перетворився на єдиний великий трубопровідний канал постачання російського ресурсу до Європи. За даними європейських операторів, у 2025 році через європейську нитку пройшло близько 18 млрд кубометрів газу — зростання порівняно з попереднім роком.

У першій половині 2026 року обсяги залишалися стабільно високими. Завантаження часто перевищувало 80–90 % проєктної потужності європейської нитки. Основними споживачами виступають Угорщина, Сербія, Словаччина та окремі балканські країни. Туреччина продовжує отримувати газ як через Турецький, так і через Блакитний потік.

Після зупинки українського транзиту Турецький потік став ключовою артерією, від якої залежить енергетична безпека кількох країн Центральної та Південно-Східної Європи.

Туреччина водночас посилює власну роль хабу. Країна імпортує газ з Росії, Азербайджану, Ірану та у вигляді СПГ, а частину обсягів може реекспортувати. Європейські покупці дедалі частіше вимагають сертифікатів походження, щоб відокремити російський ресурс від інших поставок.

Вплив на Україну та європейську енергетику

Для України запуск Турецького потоку означав втрату частини транзиту. Ще до 2025 року обсяги, які раніше йшли південним напрямком через українську ГТС, були переведені на новий маршрут. Після повного припинення транзиту в січні 2025-го українська система втратила останні великі обсяги російського газу, що прямували на південь і захід.

Для Європи ситуація виявилася двоякою. З одного боку, залежність від одного маршруту зросла. З іншого — країни регіону отримали більш прямий і, на їхню думку, надійніший шлях постачання. Угорщина та Сербія активно захищають роботу трубопроводу і посилюють охорону інфраструктури. У 2025–2026 роках фіксували спроби атак на компресорні станції в Росії та знахідки вибухівки поблизу сербської ділянки. Оператори повідомляли, що постачання при цьому не переривалися.

Європейський Союз продовжує політику зменшення імпорту російських енергоносіїв. Проте для окремих держав-членів і сусідів Турецький потік залишається практично безальтернативним джерелом трубопровідного газу в короткостроковій перспективі.

Сучасний стан і перспективи станом на 2026 рік

У 2026 році система працює з високим завантаженням. Періодичні планові ремонти, як-от у червні, тимчасово знижують обсяги, але загальний тренд залишається стабільним. Переговори між Туреччиною та Газпромом щодо продовження контрактів після 2026 року тривають. Турецька сторона зацікавлена в збереженні надійних поставок для внутрішнього ринку та транзитної ролі.

Технічний стан трубопроводу оцінюють як задовільний. Глибоководна укладка і сучасні матеріали дозволяють системі витримувати складні умови. Водночас геополітичні ризики зберігаються: будь-яке серйозне пошкодження морської ділянки матиме відчутні наслідки для кількох країн одразу.

Туреччина активно розвиває власний видобуток у Чорному морі та розширює СПГ-потужності. Це поступово змінює баланс, але трубопровідний газ з Росії залишається важливою складовою енергетичного міксу країни. Для Європи Турецький потік — це і джерело постачання, і нагадування про незавершену диверсифікацію.

Газопровід, прокладений дном Чорного моря, уже шість років формує нову логістику поставок. Його роль після 2025 року лише зросла, а подальша доля залежить від політичних рішень, технічної надійності та здатності регіону знайти справжні альтернативи.