Х-47М2 «Кинжал» (офіційне позначення 9-С-7760) являє собою одноступеневу твердопаливну аеробалістичну ракету повітряного базування з інтегрованою бойовою частиною. За конструкцією вона приблизно на 90 % уніфікована з балістичною ракетою 9М723 оперативно-тактичного комплексу «Іскандер-М», однак адаптована для пуску з літака-носія на великій висоті й швидкості. Це дозволяє ракеті досягати високих швидкостей на початковій ділянці траєкторії, зберігаючи при цьому балістичний профіль польоту з елементами маневрування.

За даними Головного управління розвідки України, у 2026 році російська сторона суттєво скоротила державне оборонне замовлення на «Кинджали», перенаправивши виробничі потужності, комплектуючі та сировинну базу на випуск ракет 9М723 «Іскандер-М».

Ключовими конструктивними відмінностями від наземного аналога є хвостовий аеродинамічний обтічник, що відокремлюється після запуску двигуна, активна радіолокаційна головка самонаведення (яку розробники позиціонують як «всепогодну»), станція активних перешкод та система відстрілу хибних цілей С-200. Ракета розрахована на носій МіГ-31К/І і здатна нести проникаючу фугасну або спеціальну ядерну бойову частину.

Походження та конструкція Х-47М2 «Кинжал»

Ідея створення авіаційного варіанту оперативно-тактичної ракети виникла як логічне продовження робіт над комплексом «Іскандер-М». Адаптація балістичної ракети до повітряного старту вимагала зміни аеродинамічної схеми, посилення конструкції під впливом високої швидкості носія та модифікації системи управління. Носієм став модифікований винищувач-перехоплювач МіГ-31, здатний піднімати ракету на висоту близько 15–18 км і розганяти її до надзвукової швидкості перед відділенням.

Конструктивно «Кинжал» складається з кількох основних секцій. Хвостовий обтічник закриває сопло твердопаливного двигуна і скидається після пуску, після чого двигун виводить ракету на робочий режим. У середній частині розміщені виконавчі механізми, що забезпечують маневрування на траєкторії. Носова частина містить бойову частину, апаратний блок систем навігації та управління, а також радіолокаційну головку самонаведення.

Така схема дозволяє використовувати вже відпрацьовані вузли 9М723, знижуючи собівартість і прискорюючи виробництво порівняно з розробкою з нуля. Водночас повітряний старт додає початкову енергію, що збільшує дальність відносно наземного пуску. Офіційне представлення комплексу відбулося на початку 2018 року, після чого почалося його освоєння в авіаційних частинах.

Технічні характеристики

Основні параметри ракети 9-С-7760 зафіксовані на основі відкритих даних розвідки та відкритих оцінок. Нижче наведено ключові показники, які дозволяють зрозуміти можливості та обмеження системи.

Параметр	Значення	Примітка
Довжина	7175 мм (8000 мм з обтічником)	Обтічник скидається після старту двигуна
Діаметр корпусу	920 мм	Відповідає калібру 9М723
Дальність	до 1000 км	Для самої ракети; заявлені більші цифри включають радіус носія
Маса бойової частини	450 кг	Проникаюча фугасна або спеціальна ядерна
Максимальна висота польоту	до 100 км	Балістична траєкторія
Швидкість біля цілі	1333–1444 м/с (4800–5200 км/год)	На термінальній ділянці знижується
Максимальна швидкість	до 3333 м/с (близько 12 000 км/год)	На початку кінцевої ділянки
Двигун	твердопаливний	Одноступенева схема

Дані таблиці базуються на інформації порталу War&Sanctions. Швидкість біля цілі в діапазоні 4,8–5,2 тис. км/год означає, що на завершальному етапі ракета вже не є «гіперзвуковою» в повному розумінні цього терміна, що впливає на можливості перехоплення.

Система наведення, бойові частини та модифікації

Наведення здійснюється автономною інерціальною системою з корекцією за сигналами супутникової навігації та активною радіолокаційною головкою самонаведення на термінальній ділянці. Ракета оснащена станцією активних перешкод і системою відстрілу хибних цілей С-200, які покликані ускладнювати роботу систем протиракетної оборони.

Бойові частини представлені двома основними типами. Проникаюча фугасна (ПрФБЧ) має товстий металевий корпус і призначена для ураження захищених бетонних споруд, перекриттів та заглиблених об’єктів. Спеціальна ядерна бойова частина забезпечує можливість застосування в ядерному варіанті. Наразі розробляється модифікація з осколково-фугасною бойовою частиною (ОФБЧ).

Перехід до осколково-фугасного варіанту пов’язують із проблемами точності наведення. Для ефективного застосування проникаючої частини критично важливе пряме або близьке влучання, тоді як осколково-фугасна бойова частина дозволяє уразити площинну ціль навіть за більшого відхилення. Радіолокаційна головка, яку називають «всепогодною», на практиці демонструє похибки на кінцевій ділянці польоту.

• Проникаюча фугасна бойова частина вимагає високої точності для пробиття бетонних конструкцій.
• Ядерний варіант зберігає роль засобу стримування, проте конвенційне застосування залишається основним.
• Осколково-фугасна модифікація розширює коло потенційних цілей за рахунок меншої вимоги до точності.
• Система хибних цілей і активних перешкод призначена для протидії радіолокаційним засобам.

Такі зміни в конструкції свідчать про прагнення адаптувати ракету до реальних умов застосування, де заявлені характеристики не завжди відповідають бойовим результатам.

Носії та обмеження застосування

Основним носієм є модифікований винищувач-перехоплювач МіГ-31К (та МіГ-31І). Літак несе одну ракету на підфюзеляжному вузлі підвіски. МіГ-31 забезпечує стартову висоту й швидкість, що є важливим елементом комплексу. Виробництво МіГ-31 припинено ще в 1990-х роках, тому наявний парк складається з модернізованих машин, ресурс яких обмежений.

За оцінками, кількість боєздатних носіїв перевищує 40 одиниць, проте їх моторесурс і технічний стан обмежують інтенсивність застосування. Російська авіапромисловість нових літаків цього типу не випускає. Згадки про інтеграцію з Ту-22М3М існують, однак основним практичним носієм залишається МіГ-31. Кожен виліт потребує підготовки як літака, так і ракети, що знижує темп застосування порівняно з наземними комплексами.

Обмежена кількість носіїв і їх ресурс стали однією з причин перегляду виробничих пріоритетів. Навіть за наявності ракет інтенсивне застосування стримується можливостями авіаційної компоненти.

Бойове застосування та протидія

У ході повномасштабної агресії «Кинджали» застосовувалися по об’єктах на території України, включно з ударами по західних регіонах. Початкові заяви про неперехоплюваність ракети не підтвердилися після надходження систем Patriot. Перші підтверджені перехоплення відбулися у 2023 році, після чого українські сили протиповітряної оборони неодноразово знищували такі цілі.

На термінальній ділянці швидкість знижується до рівня, доступного для сучасних зенітних ракет. Крім того, українські засоби радіоелектронної боротьби впливають на точність наведення, змушуючи ракети відхилятися від розрахункової точки влучання. Зафіксовані випадки, коли ракети падали на значній відстані від цілей.

Проблеми з точністю та вразливість до перехоплення призвели до того, що застосування «Кинджалів» у 2026 році стало значно рідшим, а виробничі ресурси переорієнтовано на більш масові балістичні ракети.

Для ефективного перехоплення балістичних цілей системи Patriot мають перебувати в безпосередній близькості від об’єкта, що захищається. Це створює вимоги до розташування та кількості перехоплювачів, проте доводить принципову можливість протидії.

Виробництво та поточний статус у 2026 році

У 2026 році обсяги державного оборонного замовлення на ракети 9-С-7760 суттєво скоротили. Причини включають проблеми з точністю наведення, обмежений ресурс носіїв МіГ-31К/І та пріоритет нарощування виробництва 9М723 «Іскандер-М». За оцінками на середину 2026 року, запас «Кинджалів» становив близько 50–100 одиниць, а кількість пусків за рік залишалася невеликою.

До кооперації з виробництва залучено 58 російських підприємств. 22 з них, за даними розвідки, не перебувають під санкціями санкційної коаліції. Серед компонентів головки самонаведення виявлені елементи американського виробництва, що вказує на використання імпортної електроніки в системі наведення.

Поточна ситуація характеризується тимчасовим зниженням інтенсивності застосування на тлі робіт над осколково-фугасною модифікацією. Водночас балістичні ракети «Іскандер-М» залишаються основним засобом ударів по території України завдяки більшій серійності та відсутності залежності від літаків-носіїв. Реальні бойові можливості «Кинджала» визначаються не лише заявленою швидкістю, а й точністю, доступністю носіїв та протидією засобів протиповітряної оборони.