На Місяці виявили найбільший новий кратер у Сонячній системі. Його діаметр можна порівняти з довжиною двох футбольних полів. За оцінками дослідників, подія такого масштабу відбувається лише раз на 132 роки.

Кратер із крутими схилами має близько 222 метрів завширшки та до 43 метрів завглибшки. Він утворився внаслідок потужного удару фрагмента комети або астероїда розміром приблизно із шестиповерхову будівлю. Відкриття зробили напередодні планів NASA зі створення бази для астронавтів на південному полюсі Місяця.

Як знайшли кратер і що він змінив

Усе почалося зі звичайної перевірки якості даних. У травні 2024 року Роберт Вагнер, науковець NASA, який працює з апаратом Lunar Reconnaissance Orbiter, переглядав карту Місяця. Його увагу привернула незвично велика яскрава пляма, оточена темним ореолом.

«Я просто зупинився, кинув усе і почав з’ясовувати, що це за пляма», — розповів Вагнер. Як пояснили в NASA, це могло свідчити про те, що поверхневий матеріал у цій ділянці зазнав сильного удару та переміщення.

Кратер утворився на східному краю Місяця в період між 11 квітня та 22 травня 2024 року. Момент падіння не вдалося зафіксувати в реальному часі ані телескопам на Землі, ані космічним апаратам. Ширококутні знімки залишалися непоміченими серед величезного масиву даних аж до серпня 2025 року. Минулої осені апарат зробив детальніші зображення, а на початку цього року відкриття остаточно підтвердили.

«Ця подія є статистично рідкісним явищем, яке фактично можна назвати спостереженням, що трапляється раз у житті», — написали вчені у дослідженні, оприлюдненому в Science Advances.

Кратер назвали на честь покійного Томаса Макґетчіна, колишнього директора Місячного та планетарного інституту в Х’юстоні. Він утричі більший за попереднього рекордсмена, який виявили близько десяти років тому.

Останній удар струсонув місячну поверхню на площі понад 100 кілометрів. За словами Марка Робінсона, головного науковця, відповідального за камери апарата, та провідного автора одного з досліджень, пил і уламки гірських порід були викинуті під більшим кутом, ніж очікували дослідники.

Навколо нового кратера виявили холодну ділянку завширшки близько 6,4 кілометра. Це відповідає процесу розпушування верхнього шару місячного ґрунту. Охолодження відбувається через те, що удар розпушує шар уламків порід, пилу та ґрунту. Він стає менш щільним і гірше утримує тепло.

Масштаб цієї холодної ділянки вражає: удари космічних тіл можуть змінювати поверхню Місяця далеко за межами самого кратера.

Численні кратери, виявлені після запуску апарата у 2009 році, свідчать, що верхній шар місячного ґрунту завтовшки близько 2,5 сантиметра повністю перемішується внаслідок падіння викинутого матеріалу приблизно раз на 80 тисяч років. Це відбувається швидше, ніж вважалося раніше.

«Всупереч поширеній думці, що припорошені місячним пилом сліди астронавтів місії Apollo залишаться на поверхні назавжди, вони точно зникнуть за цей проміжок часу», — зазначив Робінсон.

Наступним кроком стане розрахунок ризику того, що викинутий під час утворення кратера матеріал може вдарити по запланованій місячній базі NASA.