Карта газових родовищ України складається з трьох великих нафтогазоносних провінцій: Східної (Дніпровсько-Донецька западина), Західної (Передкарпаття і Волино-Поділля) та Південної (Причорномор’я, шельф і Крим). Близько чотирьох п’ятих розвіданих запасів природного газу зосереджено на сході, передусім у Харківській і Полтавській областях, тоді як на заході збереглися історичні промисли, а південь частково недоступний через окупацію.

На офіційних інтерактивних картах Держгеонадр і Геоінформу видно контури родовищ, спецдозволи, свердловини та сейсмічні профілі. Найбільші традиційні об’єкти — Шебелинське, Західно-Хрестищенське, Яблунівське, Єфремівське — уже виснажені на 80–90%, тож карта 2026 року читається інакше, ніж атласи 1970-х: акцент змістився на дрібні поклади, глибокі горизонти, газ щільних порід і західні площі.

Власний видобуток у 2025 році становив близько 17 млрд куб. м після серії ударів по інфраструктурі сходу. Підземні сховища місткістю понад 30 млрд куб. м і західний кластер родовищ залишаються стратегічним буфером. Для читача-початківця карта — це не лише точки на Харківщині, а система регіонів, ліцензій і ризиків; для фахівця — інструмент оцінки залишкових запасів і нових ділянок.

Три нафтогазоносні регіони на карті України

Геологічна логіка української газової карти проста лише на перший погляд. Східний регіон лежить у Дніпровсько-Донецькій западині: тут потужні піщані колектори карбону й пермі, соляна тектоніка і найбільші масивні поклади країни. Західний регіон прив’язаний до Передкарпатського прогину, Карпат і Волино-Подільської плити — саме звідси почалася промислова історія українського газу. Південний охоплює Причорноморсько-Кримську провінцію, шельф Чорного й Азовського морів.

За оцінками ДНВП «Геоінформ України», які широко цитують галузеві огляди 2025 року, на Східний регіон припадає близько 78% балансових запасів газу, на Західний — 13–14%, на Південний — близько 9%. Харківська область тримає майже 40% загальноукраїнських запасів, Полтавська — близько 30%, Львівська — близько 9–10%. Цифри в різних зведеннях розходяться: одні джерела говорять про понад 670 млрд куб. м доведених запасів, інші — про 778 млрд куб. м балансових. Різниця виникає через методологію обліку, виключення окупованих територій і переоцінку виснажених покладів.

На карті 2026 року важливіше не «скільки газу було колись», а які ділянки доступні, які свердловини працюють і де видобуток зупинений війною.

У відкритих реєстрах фігурує близько 467 родовищ природного газу. Полтавська область лідирує за кількістю об’єктів (понад 100), далі Харківська (близько 80) і Львівська (понад 70). Більшість родовищ — дрібні й дуже дрібні: понад 90% мають запаси менше 5 млрд куб. м. Великі й середні дають левову частку видобутку, але саме вони найсильніше виснажені.

Як читати карту газових родовищ

Початківці часто шукають одну «головну» картинку з підписами Шебелинки й Дашави. Фахова карта виглядає інакше. На Державному геологічному порталі (nadra.gov.ua) і сервісах Геоінформу шари накладаються один на одного: контури спецдозволів, центри родовищ, нафтогазові свердловини, сейсміка, адміністративні межі, іноді — елементи ГТС.

Практичний порядок роботи з картою такий:

• Спочатку регіон, потім родовище. Східний кластер дає більшість видобутку, але він найближчий до лінії фронту. Західний безпечніший логістично і прилягає до найбільших ПСГ Європи.
• Відрізняйте родовище, площу і спецдозвіл. Юзівська чи Олеська — це ліцензійні площі на тисячі квадратних кілометрів, а не одне класичне родовище з одним контуром.
• Дивіться статус свердловини. Експлуатаційна, пошукова, законсервована чи ліквідована — від цього залежить, чи точка на карті «жива».
• Не плутайте запаси й видобуток. Великі початкові запаси Шебелинки не означають, що поле сьогодні дає десятки мільярдів кубів на рік.
• Враховуйте обмеження воєнного часу. Частина детальних шарів порталу може бути закрита або спрощена з міркувань безпеки.

У нашій практиці роботи з відкритими геоданими найчастіша помилка — сприймати радянський атлас як актуальний баланс. Багато «гігантів» на старих схемах уже віддали 80–90% початкових запасів. Нова карта — це густа сітка дрібних об’єктів плюс глибокі свердловини на вже відомих структурах.

Офіційні й аналітичні джерела карт

Базовий державний шар — інтерактивні карти Держгеонадр: спецдозволи, контури родовищ, реєстр свердловин. Додатково аналітики користуються порталом Energy Map (energy-map.info) для регіональної статистики видобутку. Інвестиційний атлас надрокористувача показує ділянки, які держава виставляє на аукціони. Під час воєнного стану повний доступ до окремих баз можуть обмежувати, тому для публічної роботи варто звіряти кілька шарів і рік оновлення даних.

Східний регіон: серце видобутку на карті

Східний нафтогазоносний регіон покриває Харківську, Полтавську, Сумську, Чернігівську, Дніпропетровську, Луганську та частково Донецьку області. Саме тут історично видобували більшість українського газу, і саме тут карта найгустіша.

Шебелинське газоконденсатне родовище в Харківській області відкрите 1950 року, промисловий видобуток стартував 1956-го. Початкові запаси в різних оцінках називають від приблизно 650 до понад 730 млрд куб. м. Площа газоносності — сотні квадратних кілометрів, глибини колекторів здебільшого 1,4–2,4 км. До початку 2020-х з родовища вже вилучили близько 90% затверджених запасів; річний видобуток тримався біля 1,7–2,1 млрд куб. м. Координати промислу — близько 49,41° пн. ш., 36,58° сх. д. Поруч працює Шебелинська філія з переробки конденсату.

Західно-Хрестищенське родовище (Красноградський район Харківщини) за початковими запасами довго вважалося другим після Шебелинки. Ступінь виснаження оцінюють близько 90%. Єфремівське, Мелихівське, Машівське формують той самий Машівсько-Шебелинський газоносний район: масивні поклади під соляними тілами, піщані й тріщинні колектори, багаторічна інфраструктура «Шебелинкагазвидобування».

На Полтавщині ключове місце займає Яблунівське родовище та низка середніх і дрібних об’єктів ГПУ «Полтавагазвидобування». За галузевими оцінками кінця 2024 року на Полтавщину й Харківщину разом припадало близько 88% внутрішнього видобутку газу. Це пояснює, чому російські удари 2025 року так боляче вдарили по загальному обсягу: карта видобутку й карта вразливості майже збігаються.

Юзівська площа (близько 7,9 тис. кв. км на межі Харківської та Донецької областей) на карті виглядає як величезний прямокутник, а не точка. Це угода про розподіл продукції до 2063 року, зараз повністю під контролем структур Нафтогазу. Потенціал включає і традиційний газ, і газ щільних порід; орієнтовне вилучення за сценарієм P50 оцінювали близько 190 млрд куб. м. Промислового «сланцевого прориву» тут так і не сталося після виходу Shell, а війна зробила східну частину площі ще складнішою для буріння.

Об’єкт / зона	Область на карті	Що важливо знати	Стан освоєння
Шебелинське	Харківська	Історичний гігант Європи, конденсат, глибока інфраструктура	Виснаження ~89–90%
Західно-Хрестищенське	Харківська	Друге за початковими запасами традиційне поле сходу	Виснаження ~90%
Яблунівське, Єфремівське, Мелихівське	Полтавська / Харківська	Опора поточного видобутку Укргазвидобування	Виснаження ~79–82%
Юзівська площа	Харківська, Донецька	7,9 тис. кв. км, традиційний газ і газ щільних порід	УРП до 2063, обмежене буріння

Дані таблиці узагальнені за відкритими галузевими оцінками та довідковими описами родовищ; точний залишковий баланс по кожному покладу публікує державний облік запасів і оновлюється не синхронно.

Західний і південний краї карти

Західний регіон на карті виглядає скромнішим за запасами, але стратегічно він інший. Дашавське родовище у Львівській області відкрили 1920 року, промислову експлуатацію почали 1924-го — це точка відліку української газової промисловості. Від Дашави тягнули одні з перших магістралей до споживачів. Сьогодні запаси сильно вироблені, натомість на базі виснажених покладів працюють підземні сховища.

Більче-Волицько-Угерський комплекс ПСГ — найбільше газосховище України й одне з найбільших у Європі (активна місткість близько 17 млрд куб. м). Разом із Дашавським, Угерським, Опарським, Богородчанським сховищами захід тримає понад 80% потужностей українських ПСГ і лежить відносно далеко від лінії фронту. Карта родовищ тут переходить у карту зберігання: те, що колись було промислом, стало «підземним сейфом» для зими.

Олеська площа (понад 6 тис. кв. км на Львівщині та Івано-Франківщині) на карті нетрадиційного газу стоїть окремо. Оцінки ресурсів сланцевого газу й газу щільних порід сягали кількох трильйонів кубічних метрів, але промислового видобутку Chevron так і не розпочала. У 2025 році уряд передавав права за УРП структурам «Укрнафти». Це перспективна, але політично, екологічно й технологічно складна зона: місцеві громади пам’ятають дискусії про гідророзрив, інвестори — регуляторні ризики.

Південний регіон на публічній карті часто «порожніє». Одеське, Безіменне та інші шельфові родовища Чорного моря, кримські промисли й акваторія Азовського моря після 2014 року частково випали з українського операційного контуру. Одеське родовище відкрите в середині 1980-х, доведені запаси оцінювали близько 21 млрд куб. м. Чорноморнафтогаз формально залишається в групі Нафтогаз, але фактичний контроль над більшістю кримських і прилеглих активів Україна втратила. Шельфовий потенціал у довгій перспективі великий, короткостроково на карті 2026 року він майже не дає товарного газу.

Регіон	Частка запасів	Ключові області	Роль на карті 2026
Східний	~78%	Харківська, Полтавська, Сумська	Основний видобуток, висока вразливість
Західний	~13–14%	Львівська, Івано-Франківська	Історичні промисли, ПСГ, Олеська площа
Південний	~9%	Одеська, шельф, Крим	Обмежений доступ, шельфовий резерв

Джерела пропорцій — узагальнені дані Геоінформу, відтворені в галузевих оглядах 2025 року; операційна доступність півдня визначається безпековою ситуацією, а не лише геологією.

Видобуток, запаси і як війна перекроїла карту

Історичний максимум видобутку природного газу в УРСР припав на середину 1970-х — понад 68 млрд куб. м на рік. Після розпаду Союзу обсяги впали до 18–21 млрд і довго трималися на цьому плато. Укргазвидобування забезпечує близько 70% товарного газу, решту дають приватні компанії. Пік радянської доби тримався на гігантських покладах; сучасний видобуток — на інтенсифікації старих свердловин, 3D-сейсморозвідці, бічних стовбурах і точкових нових відкриттях.

У 2024 році внутрішній видобуток знову наближався до 19 млрд куб. м. 2025-й став іншим: за офіційними оцінками Міненерго видобуток знизився приблизно до 16,97 млрд куб. м, тобто більш ніж на 10%. Після масованих ударів узимку 2025-го галузь тимчасово втрачала близько половини потужності. Приватні компанії навіть наростили видобуток на 14%, але державний гігант постраждав сильніше. Карта «де бурять» після цього змістилася не геологічно, а операційно: ремонти, резервні схеми збору, швидке відновлення свердловин.

Власний газ покриває більшу частину річного попиту, проте зимовий пік і удари по сході змушують тримати імпорт і повні сховища як обов’язковий шар безпеки, а не як опцію.

Підземні сховища — окремий шар тієї ж карти. На підконтрольній території працює близько 10 ПСГ з активною місткістю понад 30 млрд куб. м. На старт опалювального сезону 2025/2026 уряд орієнтувався на 13,2 млрд куб. м у сховищах; на сезон 2026/2027 базовий орієнтир піднімали до 14,6 млрд куб. м. Частина східних сховищ (Вергунське, Краснопопівське) залишається на окупованій території й не працює в системі Оператора.

Запаси в обліку й запаси «в трубі» — різні речі. Аналітичні оцінки 2025 року без півдня та частини Донеччини й Луганщини називали близько 480 млрд куб. м залишкових запасів. Водночас ресурси нетрадиційного газу (щільні породи, центрально-басейновий газ, сланці) у геологічних роботах оцінюють на порядки вище, але коефіцієнт вилучення там низький, капітал великий, екологічний супровід складний. Карта ресурсів ширша за карту того, що реально можна видобути в найближчі п’ять років.

Цікаві факти

• Перший промисловий газ України — карпатський, не шебелинський. Дашава дала товарний газ ще в 1920-х, за десятиліття до харківського гіганта. Сучасна карта «схід = газ» сформувалася після 1950-х.
• Шебелинка колись мірялася з європейськими гігантами, але не з норвезьким Troll. Початкові запаси шести головних українських родовищ разом порівнюють з одним великим норвезьким покладом. Масштаб інший, тому «норвезьке диво» автоматично не копіюється.
• Більшість українських ПСГ — це колишні родовища. Вироблений поклад із зрозумілою геологією дешевше перетворити на сховище, ніж будувати сховище «з нуля» у водоносній структурі.
• На карті більше точок, ніж товарного газу. Сотні дрібних родовищ створюють враження багатства, але економіка буріння на об’єкті в десятки мільйонів кубів і на об’єкті в десятки мільярдів — різна.
• Нові свердловини часто ставлять на старих полях. У 2023–2024 роках Укргазвидобування запускало високодебітні стовбури на вже відомих структурах завдяки 3D-моделям, а не лише «чистим» площам на карті.
• Сланцевий контур і контур щільних порід — не одне й те саме. Олеська ближча до класичного сланцю, Юзівська — значною мірою до газу щільних колекторів. Плутанина цих термінів спотворює очікування від карти.

Хто видобуває і де шукати ліцензії

Операторський шар карти майже так само важливий, як геологічний. АТ «Укргазвидобування» працює через ГПУ «Шебелинкагазвидобування», «Полтавагазвидобування» і «Львівгазвидобування», тримає тисячі свердловин і більшість великих традиційних полів. «Укрнафта» сильніша в нафтогазоконденсатних об’єктах. Приватний сектор (зокрема компанії групи ДТЕК, Smart Energy та інші) концентрується на окремих ліцензіях Полтавщини й Харківщини і в 2025 році показав більшу гнучкість під ударами.

Спецдозволи видно в державному реєстрі на порталі надр. Для інвестора карта ліцензій відповідає на питання: чи вільна ділянка, до якого року діє дозвіл, чи це геологічне вивчення, чи вже видобуток, чи не «спить» ліцензія. У 2025–2026 роках уряд окремо перевіряв стратегічні й неактивні дозволи. Для громади той самий шар показує, хто бурить поруч із селом і який вид користування надрами зазначений у документі.

Практична порада для людини, яка вперше відкриває карту. Спочатку знайдіть свою область і відфільтруйте вуглеводні. Потім відкрийте контур конкретного спецдозволу й перевірте назву надрокористувача. Лише після цього дивіться популярні статті про «гігантські запаси»: без прив’язки до ліцензії та статусу свердловини красива цифра легко виявляється ресурсом, а не видобувним запасом.

Що зміниться на карті в найближчі роки

Короткий горизонт визначає безпека східних промислів і швидкість ремонтів. Середній — дорозвідка глибоких горизонтів Дніпровсько-Донецької западини, ущільнення сітки свердловин на виснажених полях і обережне повернення до великих УРП. Довгий — шельф і нетрадиційний газ, якщо з’являться капітал, технології та прийнятні екологічні правила.

За спостереженнями галузевих оглядів 2025–2026 років, навіть після втрат видобуток утримався вище песимістичних прогнозів завдяки ремонтам і приватному сектору. Це не скасовує головної географічної проблеми: карта запасів і карта безпечного видобутку розійшлися. Західні ПСГ і західні ліцензії стали страховкою. Схід лишається коморою, але коморою під обстрілом.

Корисна карта газових родовищ України у 2026 році — це не плакат із трьома великими крапками, а шар регіонів, ліцензій, ступеня виснаження й логістики сховищ.

Для школи й першого знайомства достатньо трьох провінцій і імен Шебелинки, Дашави, Юзівки й Олеська. Для роботи з даними потрібні контури Геоінформу, реєстр спецдозволів і розуміння, що 17 млрд куб. м річного видобутку народжуються з сотень свердловин, а не з одного «найбільшого родовища на карті». Геологія щедро розклала газ по западині від Чернігівщини до Донбасу; економіка й війна вирішують, які з цих точок залишаться яскравими наступної зими.