Самовільне залишення частини — це не «вихідний без дозволу» і не автоматичний вирок на 5–10 років. У воєнний стан відсутність понад три доби кваліфікують за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. У бойовій обстановці строк може не мати значення: склад злочину виникає і без «трьох діб».

Водночас закон залишає шлях назад. Якщо діяння вчинене вперше, є добровільне клопотання про повернення на службу і письмова згода командира, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності за частиною 5 статті 401 КК. Окремо до 20 вересня 2026 року діє спрощена програма Міноборони для тих, хто пішов у СЗЧ до 12 червня 2026 року.

Нижче — як саме рахують строк, чим СЗЧ відрізняється від дезертирства, що відбувається з виплатами і розшуком, і які кроки реально працюють, якщо людина вже поза частиною.

З якого моменту відсутність стає СЗЧ

Юридично самовільне залишення військової частини або місця служби — це вихід за межі розташування без дозволу командира або нез’явлення вчасно після відпустки, лікування, відрядження, призначення чи переведення. Ключове слово — самовільно. Якщо є наказ, письмовий дозвіл, евакуація, ротація чи направлення до шпиталю, складу злочину немає.

Строк рахують не «з ранку наступного дня», а з моменту фактичного залишення місця служби або з години, коли особа мала з’явитися і не з’явилася. Верховний Суд визнає СЗЧ триваючим кримінальним правопорушенням: воно починається в момент виходу і триває, доки військовослужбовець не повернеться або його не затримають. Тому застосовують закон, чинний на момент закінчення цього стану, а не на дату першого кроку за ворота частини.

Важливий нюанс, який часто плутають навіть у консультаціях: перехід з одного підрозділу до іншого всередині тієї самої частини, якщо людина не покинула розташування, СЗЧ не утворює. Інша справа — залишити пункт постійної дислокації, блокпост, позицію чи навчальний центр і зникнути з обліку.

Початок служби теж рахують не від присяги. Для мобілізованого військова служба стартує в день відправлення з ТЦК та СП до частини або навчального центру. Для контрактника — у день зарахування до списків особового складу. Міноборони у вересні 2026 року окремо підтвердило: відсутність присяги не перетворює людину знову на цивільну і не знімає статті 407 чи 408 КК.

СЗЧ, дезертирство і «не вийшов на три дні»: де проходить межа

На практиці плутають три різні режими. Від них залежить, чи відкриють кримінальне провадження, чи обмежаться дисциплінарним стягненням.

Ситуація	Норма	Ключова ознака	Наслідок під час воєнного стану
Відсутність до 3 діб, не в бойовій обстановці	Дисциплінарний статут; ст. 172-11 КУпАП у мирний / особливий період	Короткочасне порушення порядку служби	Зазвичай догана, сувора догана; адміністративна стаття під час воєнного стану до таких дій майже не застосовується
Відсутність понад 3 доби	Ч. 5 ст. 407 КК	Немає обов’язкової мети «більше не служити»	Позбавлення волі від 5 до 10 років
Залишення служби в бойовій обстановці	Ч. 5 ст. 407 КК	Достатньо самого факту самовільного виходу	Та сама санкція, поріг «три доби» не обов’язковий
Залишення з метою ухилитися від служби	Ст. 408 КК	Умисел не повертатися	Позбавлення волі від 5 до 12 років

Джерело даних: Кримінальний кодекс України, ст. 407, 408; КУпАП, ст. 172-11; роз’яснення судової практики.

Різниця між статтями 407 і 408 — не в кількості днів, а в меті. Для СЗЧ достатньо того, що людина тимчасово порушила порядок служби. Для дезертирства слідство має довести намір ухилитися від служби взагалі: зміна зовнішності, виїзд за кордон, життя «на цивільних» без спроб повернутися, заяви рідним, що «на війну більше не піду». Якщо цієї мети немає, перекваліфікація на статтю 408 слабшає. Саме тому в реальних кейсах адвокати насамперед збирають докази наміру повернутися, а не сперечаються про календар.

Поважні причини нез’явлення існують, але їх треба підтвердити документами: госпіталізація, затримання правоохоронцями, стихійне лихо, обстріл шляху, полон. Усне «не було транспорту» суд майже ніколи не приймає.

Що саме загрожує за частиною 5 статті 407

Під час дії воєнного стану майже всі епізоди СЗЧ тривалістю понад три доби кваліфікують за найсуворішою частиною статті. Санкція одна: позбавлення волі від п’яти до десяти років. Частини 1–4 статті 407 описують мирний час і особливий період без воєнного стану. Застосовувати їх «за аналогією», поки діє воєнний стан, неможливо.

Суд не може просто «знизити статтю», якщо склад уже підпадає під частину 5. Обмежене й застосування загальних пом’якшень. До злочинів, передбачених статтями 407 і 408, вчинених в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, не застосовують призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, і звільнення від відбування покарання з випробуванням. Це не «жорсткість конкретного судді», а пряма заборона в кодексі.

На практиці вироки, якщо справу не закрили за частиною 5 статті 401, часто зупиняються біля нижньої межі — 5 років. Але нижня межа все одно реальна. Умовного строку за цією конструкцією немає. Повторне СЗЧ ще гірше: спеціальне звільнення від відповідальності на нього вже не поширюється.

Кримінальне провадження відкривають після рапорту командира. Далі — повідомлення про підозру, можливий розшук через ВСП, інколи запобіжний захід. Сам факт розшуку не означає, що шлях назад закритий. Він означає лише те, що час на самостійне впорядкування документів уже скоротився.

Як працює звільнення від відповідальності за частиною 5 статті 401 КК

З 7 вересня 2024 року в статті 401 КК є спеціальна норма. Особа, яка під час воєнного стану вперше вчинила злочин за статтею 407 або 408, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо одночасно виконані три умови:

1. є добровільне клопотання до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до своєї чи іншої частини і продовжити службу;
2. є письмова згода командира (начальника) військової частини або установи прийняти цю людину на службу;
3. рішення ухвалює суд. Слідчий чи прокурор самі справу з цієї підстави не закривають.

«Вперше» означає відсутність попереднього вироку або незнятої судимості саме за статтями 407 чи 408. Друге СЗЧ цю двері зачиняє. «Добровільно» означає, що ініціатива виходить від військовослужбовця, а не з’являється вже після затримання «для галочки». Письмова згода командира — окремий документ, а не усна обіцянка по телефону.

Механізм не автоматичний. Суд перевіряє всі три елементи. Якщо командир відмовляє, клопотання можна адресувати іншій частині, яка готова прийняти. Якщо згоди немає взагалі, частина 5 статті 401 не спрацює, навіть якщо людина вже стоїть на плацу.

З практики: суди закривають такі провадження, коли пакет зібраний повністю. У вересні 2026 року Київський районний суд Полтави звільнив від відповідальності військовослужбовця, який був відсутній майже три місяці: діяння вчинене вперше, було клопотання і письмова згода командира. Це не «амністія для всіх», а робоча процедура для конкретного набору документів.

Спрощена програма повернення до 20 вересня 2026 року

Паралельно з судовою нормою діє окремий адміністративний порядок Міноборони. Він не замінює статтю 401 КК, але дає змогу самостійно обрати підрозділ із затвердженого переліку. Порядок запроваджено з 12 червня 2026 року. Подати рапорт можна до 20 вересня 2026 року. Після цієї дати право вибору частини зникає, і повернення йде через батальйони резерву та загальну судову процедуру.

Хто може скористатися:

• військовослужбовці ЗСУ, ДССТ і НГУ, які вчинили СЗЧ або дезертирство і не повернулися до 12 червня 2026 року, але залишаються в списках частини;
• ті самі категорії, яким службу вже призупинено через відкрите кримінальне провадження.

Рапорт подають через застосунок «Армія+», рекрутинговий центр ЗСУ або безпосередньо до частини. Перелік підрозділів публікують на порталі szch.army.gov.ua. Повернення можливе лише в межах тієї ж складової сил оборони: зі ЗСУ — до ЗСУ, з НГУ — до НГУ. У рапорті потрібні ПІБ, звання, частина на момент виходу, дата СЗЧ, контакти, РНОКПП або паспортні дані.

Після погодження дають стислий строк на прибуття — зазвичай до 120 годин через «Армія+». Командир нової частини відновлює забезпечення. Протягом шести місяців після повернення без згоди військовослужбовця не переводять. Якщо вже є статус підозрюваного чи обвинуваченого, кримінальне питання все одно вирішує суд за частиною 5 статті 401 КК. Програма повертає на службу, але не «стирає» провадження сама по собі.

Гроші, розшук і те, що залишається після повернення

Самовільне залишення частини б’є не лише по кримінальній справі. Особу позбавляють додаткової винагороди за місяць, у якому зафіксували порушення, і за весь період відсутності, включно з місяцем повернення за наказом командира. Йдеться про виплати 30 і 100 тисяч гривень. Основне грошове забезпечення на час СЗЧ також зупиняють. Після зарахування до списків виплати відновлюють з дня повернення, а не «заднім числом за всі місяці відсутності».

Командир зобов’язаний повідомити Військову службу правопорядку. Далі можливі розшукові заходи, перевірка за місцем реєстрації, звернення до родичів. Для сім’ї це означає не лише візити, а й ризик втрати статусу члена сім’ї військовослужбовця на період, поки людину виключено з забезпечення. Пільги, бронювання житла і окремі соціальні гарантії «зависають», доки немає наказу про поновлення служби.

Якщо суд усе ж ухвалить вирок із реальним позбавленням волі, обмеженням волі або позбавленням військового звання, це окрема підстава для звільнення зі служби. Судимість за військовий злочин ускладнює доступ до окремих посад і повторного контракту. Тому стратегія «перечекати вдома, поки все розсмокчеться» юридично не працює: триваючий злочин не згасає від часу.

Помилки, через які втрачають шанс закрити справу

У консультаціях і в матеріалах справ повторюються ті самі хибні кроки.

• «До присяги СЗЧ не рахується». Рахується. Служба починається з відправлення з ТЦК або зарахування до списків, а не з ритуалу на плацу.
• «Повернуся через місяць — і справу не відкриють». Провадження відкривають після трьох діб. Пізнє повернення не скасовує складу, воно лише дає аргумент для частини 5 статті 401.
• «Це дезертирство, тож краще не з’являтися». Без доведеної мети ухилитися слідство часто тримає саме статтю 407. Ігнорування частини навпаки допомагає стороні обвинувачення обґрунтувати статтю 408.
• «Достатньо усної домовленості з командиром». Суду потрібен письмовий документ. Скрін переписки — слабкий замінник.
• «Подав рапорт у “Армія+” — криміналка закриється сама». Адміністративне повернення і звільнення від відповідальності — різні процедури. Другу запускає клопотання в кримінальному провадженні.
• «Повторне СЗЧ закриють так само». Ні. Спеціальна норма працює лише для першого епізоду.
• «Виїду за кордон, потім розберемося». Перетин кордону без законних підстав посилює версію дезертирства і створює окремі ризики.

Окремо стоїть міф про «закон, який з 1 березня 2026 року нібито ввів поріг у три доби». Такого закону немає. Поріг «понад три доби» в тексті статті 407 з’явився ще змінами 2022–2023 років. Законопроєкт №13260, який пропонував змінити підхід до відповідальності, станом на вересень 2026 року так і не став законом.

Що робити, якщо справа вже відкрита або командир відмовляє

Алгоритм залежить від того, на якій стадії людина перебуває.

Якщо провадження ще немає, але три доби вже минули. Не чекайте повістки. Зафіксуйте намір повернутися: рапорт через «Армія+» або прибуття до частини / рекрутингового центру. Одночасно зберіть докази причини виходу — медичні довідки, свідчення, переписку з командуванням до моменту залишення. Це не виправдовує СЗЧ автоматично, але впливає на оцінку мети і на готовність командира дати згоду.

Якщо вже є підозра. Клопотання про намір продовжити службу подають слідчому, прокурору або одразу до суду. Паралельно треба отримати письмову згоду командира своєї або іншої частини. Поки немає цієї згоди, суд частину 5 статті 401 не застосує. Після повернення командир повідомляє ВСП; забезпечення відновлюють з дня зарахування.

Якщо командир відмовляє. Шукайте частину з офіційного переліку, яка готова прийняти. Відмова одного командира не блокує всю норму, якщо інша частина дає письмову згоду. Після 20 вересня 2026 року цей пошук ускладниться: самостійний вибір підрозділу зникне.

Якщо справу вже слухають у суді. Не мовчіть «до вироку». Клопотання можна заявити й на цій стадії. Суди закривають провадження, коли бачать повний комплект: перший епізод, добровільність, письмова згода. Якщо вироку ще немає, шлях через статтю 401 залишається відкритим.

До адвоката варто звертатися не після затримання, а щойно з’явився ризик провадження: коли командир уже написав рапорт, коли ВСП виходить на родину, коли в «Резерв+» або в обліку частини стоїть відмітка про відсутність. Юрист потрібен саме для процесуальних документів — клопотання, згоди, клопотань про зміну запобіжного заходу — а не для того, щоб «пояснити, що так склалося».

СЗЧ під час війни залишається тяжким військовим злочином. Закон не робить його дрібницею. Він залишає вузький, формалізований вихід: повернутися, зафіксувати намір служити далі й пройти суд. Цей вихід працює лише доти, доки діяння перше, документи повні, а людина не замінює процедуру очікуванням, що система про неї забуде.