Корейський сценарій означає зупинку активних бойових дій без підписання повноцінного мирного договору, фіксацію лінії розмежування з демілітаризованою зоною та збереження формального стану війни між сторонами. Ця модель народилася з Корейської війни 1950–1953 років і вже понад сімдесят років визначає існування двох держав на одному півострові. Для України подібні дискусії виникають як один із можливих шляхів припинення щоденних втрат, проте відмінності в характері конфлікту, масштабах загрози та зовнішніх гарантіях роблять пряме копіювання вкрай проблематичним.

Суть сценарію полягає не в перемозі чи капітуляції, а в тривалій паузі, яка дозволяє одній стороні розвиватися під захистом союзників, а іншій — консервувати тоталітарну систему. Саме цей розрив між економічним дивом Південної Кореї та ізоляцією Північної став головним аргументом тих, хто пропонує подібний варіант для України.

Двадцять п’ятого червня 1950 року північнокорейські танкові колони перетнули 38-му паралель і за три дні захопили Сеул. Кім Ір Сен розраховував на швидку перемогу, спираючись на підтримку Москви й Пекіна та слабкість південнокорейської армії. Конфлікт миттєво перетворився на першу велику проксі-війну холодної війни. Рада Безпеки ООН, скориставшись відсутністю радянського представника, ухвалила рішення про військову допомогу Півдню. Американські війська під командуванням Дугласа Макартура висадилися в Інчхоні, відкинули північнокорейців майже до китайського кордону, після чого втрутилися сотні тисяч китайських «добровольців». Три роки позиційних боїв, постійні контрнаступи й колосальні втрати — за різними оцінками, близько трьох мільйонів загиблих — не принесли вирішальної переваги жодній зі сторін.

Перелом настав після смерті Сталіна в березні 1953 року. Виснаження сторін і ядерна загроза з боку нової адміністрації Ейзенхауера підштовхнули до переговорів. Двадцять сьомого липня 1953 року в селищі Пханмунджом підписали угоду про перемир’я. З боку Командування ООН документ підписав генерал-лейтенант Вільям Гаррісон, з боку КНДР — генерал Нам Іл, з боку китайських добровольців — Пен Дехуай. Південна Корея відмовилася ставити підпис, бо її тодішній президент Лі Син Ман наполягав на продовженні війни до повного об’єднання. Мирного договору так і не уклали. Технічно обидві Кореї досі перебувають у стані війни.

Що саме означає корейський сценарій на практиці

Ключовим елементом угоди стало створення військової демаркаційної лінії та демілітаризованої зони. Кожна сторона відвела свої війська на два кілометри від лінії зіткнення. У результаті виник буфер шириною чотири кілометри й довжиною близько 248 кілометрів — від гирла річки Хан на заході до східного узбережжя. Ця смуга, відома як DMZ, наповнена мінними полями, дротяними загородженнями, спостережними вишками й постійними патрулями. Водночас вона стала однією з найбагатших на біорізноманіття територій півострова: тут живуть рідкісні види тварин, які майже зникли в інших місцях.

Корейський сценарій — це не мир, а довготривала пауза, у якій активні бойові дії припиняються, політичне врегулювання відкладається на невизначений термін, а лінія фронту перетворюється на жорстко контрольований кордон.

Південна Корея отримала від США Договір про взаємну оборону 1953 року, американські війська на своїй території та ядерну парасольку. Це створило умови для економічного ривка. Від майже зруйнованої післявоєнної економіки з ВВП на душу населення близько 80 доларів країна за кілька десятиліть перетворилася на технологічного гіганта. Станом на 2025 рік ВВП на душу населення сягав приблизно 36–37 тисяч доларів. Північна Корея обрала шлях чучхе — повної опори на власні сили, мілітаризації та ядерної програми. Результат — ізоляція, періодичні голодомори та економіка, яка за оцінками залишається в десятки разів слабшою.

Параметр	Південна Корея	Північна Корея
Статус після 1953	Перемир’я без мирного договору	Те саме
Зовнішні гарантії	Війська США, Договір про взаємну оборону	Опора на Китай і власну ядерну зброю
Економічний шлях	Експортно-орієнтований, чеболі, інвестиції в освіту	Централізована, мілітаризована, ізольована
ВВП на душу (орієнтовно 2025)	36–37 тис. доларів	У десятки разів нижчий

Дані про економічні показники базуються на оцінках міжнародних фінансових інституцій та відкритих аналітичних матеріалах.

Як корейський сценарій потрапив у дискусії про Україну

Термін активно зазвучав уже в перші місяці повномасштабного вторгнення. У березні 2022 року керівник ГУР Кирило Буданов попереджав, що російська сторона може спробувати нав’язати поділ країни по лінії зіткнення. Пізніше, у 2024–2025 роках, американські медіа, зокрема The Washington Post, писали про обговорення в адміністрації США варіантів припинення вогню з фіксацією поточної лінії фронту, створенням демілітаризованої зони від Донеччини до Херсонщини та гарантіями безпеки для України.

Президент Володимир Зеленський у вересні 2025 року в інтерв’ю французькому виданню допускав, що елементи такого підходу можливі, якщо Україна отримає надійні гарантії, подібні до тих, які має Південна Корея від США. Водночас він підкреслював принципову різницю: населення Росії перевищує 140 мільйонів, тоді як у Північної Кореї трохи більше 20 мільйонів, і масштаби загрози непорівнянні. Пізніше глава держави неодноразово наголошував, що в України «точно інша історія», ніж у Кореї, і готових моделей не існує.

Ключові відмінності, які унеможливлюють пряме копіювання

Корейська війна мала характер частково громадянського конфлікту з масовою участю великих держав безпосередньо на полі бою. В Україні йдеться про міждержавну агресію ядерної держави проти сусіда. Географія теж інша: півострів легше ізолювати, тоді як український фронт простягається на сотні кілометрів відкритої місцевості. Сучасні технології — дрони, гіперзвукові ракети, високоточні системи — роблять класичну демілітаризовану зону значно менш надійним бар’єром, ніж у 1950-х.

Найважливіша різниця — у гарантіях. У Південній Кореї залишилися американські війська й діє Договір про взаємну оборону. Для України подібної прямої військової присутності США на кордоні з Росією наразі не передбачається. Без паритету сил будь-яке перемир’я ризикує перетворитися на паузу, яку сильніша сторона використає для накопичення ресурсів.

• Відсутність прямих військ третіх країн на лінії розмежування.
• Значно вища ядерна й ракетна спроможність агресора.
• Сучасний характер війни, де дрони й ракети долають класичні буферні зони.
• Відсутність чіткої міжнародної структури на кшталт Командування ООН, яка б гарантувала дотримання режиму.
• Глибока суспільна травма від окупації та неготовність більшості українців юридично чи фактично погодитися з втратою територій.

Ці пункти не означають, що будь-яка пауза неможлива. Вони показують, чому механічне перенесення корейського досвіду створює більше ризиків, ніж рішень.

Можливі наслідки для України

Прихильники сценарію вказують на очевидну перевагу — негайне припинення щоденних втрат і можливість зосередитися на відбудові. Південна Корея довела, що за умови зовнішньої підтримки, внутрішньої дисципліни та інвестицій у освіту й технології країна здатна зробити економічний стрибок навіть під постійною загрозою. Для України це могло б означати швидший рух до ЄС, залучення інвестицій і використання заморожених російських активів.

Головний ризик полягає в тому, що заморожений конфлікт без паритету сил і надійних гарантій перетворюється на постійне джерело напруги, а не на основу для розвитку.

Історія Кореї показує й інший бік. Сім’ї залишалися розділеними десятиліттями. Молоде покоління в Сеулі вже сприймає Північ як зовсім іншу країну. У випадку України подібний розкол зачіпає не лише території, а й ідентичність, пам’ять про окупацію та право людей на повернення. Крім того, Росія, на відміну від Північної Кореї 1950-х, має значно більший ресурс і досвід гібридних операцій. Пауза може бути використана для підготовки нового удару, як це вже траплялося після попередніх «перемир’їв».

Станом на 2026 рік ситуація ускладнюється ще й тим, що Північна Корея активно бере участь у війні на боці Росії, надсилаючи війська й озброєння та отримуючи натомість бойовий досвід і технології. Це створює додатковий зв’язок між двома конфліктами й підвищує ціну будь-яких домовленостей.

Корейський сценарій залишається зручною метафорою для політиків і аналітиків. Він нагадує, що війна може закінчитися не гучною перемогою, а довгою напруженою тишею. Проте тиша сама по собі не гарантує безпеки. Без реальних механізмів стримування, паритету сил і чітких міжнародних зобов’язань будь-яка лінія на карті ризикує стати лише тимчасовою позначкою, а не справжнім кордоном миру. Український досвід уже сьогодні показує, що класичні моделі середини ХХ століття працюють інакше в епоху дронів, гіперзвуку й глобальних альянсів. Саме ця різниця й визначає, наскільки обережно варто ставитися до будь-яких історичних аналогій.