На поверхні Землі зафіксовано понад 1200 вулканів, які виявляли активність протягом голоцену — останніх приблизно 12 тисяч років. Точна кількість залежить від критеріїв: чи враховувати лише підтверджені виверження, чи також непрямі ознаки, чи включати підводні системи.

У будь-який момент одночасно вивергається близько 40–50 вулканів, а щорічно активність фіксують у 60–80. Більшість потенційно діючих розташовані вздовж меж тектонічних плит, особливо в Тихоокеанському вогняному кільці.

Підводні вулкани додають тисячі, а то й десятки тисяч об’єктів, проте більшість із них давно згаслі, і точний підрахунок активних залишається відкритим через обмежену картографію океанського дна.

Критерії «діючого» вулкана та чому цифри розходяться

Вулканологи уникають однозначного ярлика «діючий» без уточнення часового інтервалу. Класичне визначення Smithsonian Global Volcanism Program (GVP) відносить до голоценових ті вулкани, що вивергалися за останні ~11 700 років. Саме цей поріг дає найстабільнішу базу: за даними GVP на 2026 рік у списку 1214 таких об’єктів.

Підтверджені виверження в голоцені мають 856 вулканів. Решта базується на геологічних доказах — лавових потоках, тефрі чи датуваннях. Коротший горизонт дає інші числа: з 1800 року підтверджено активність у 524, з 1960-го — у 333. Історично задокументовані виверження (письмові свідчення) охоплюють приблизно 500–560.

Різниця виникає через тривалі періоди спокою. Інтервали між великими виверженнями можуть сягати століть і навіть тисячоліть, тому обмеження «історичним часом» виключає багато систем, здатних прокинутися. GVP прямо зазначає: точного підрахунку всіх магматичних систем немає, але на суші їх щонайменше тисяча, здатних вивергатися в майбутньому.

Ключовий нюанс: «діючий» означає потенціал, а не постійне виверження. Більшість голоценових вулканів зараз спокійні, але зберігають магматичні камери.

Актуальна статистика 2025–2026: що відбувається прямо зараз

За оновленнями GVP на кінець 2025 — початок 2026 року одночасно продовжують вивергатися близько 46 вулканів. У 2025 році активність зафіксували у 63. Середньорічні показники 2010–2024: 73 активні вулкани, 79 вивержень загалом, з них 35 нових.

Геологічна служба США (USGS) оперує ширшою оцінкою — близько 1350 потенційно активних на суші, без урахування безперервних поясів на серединно-океанічних хребтах. Різниця пояснюється включенням додаткових систем із непрямими ознаками чи більш обережним підходом до датування.

У 2026 році (дані до весни) нові виверження вже стартували в кількох місцях, а загальна кількість активних протягом року тримається в типовому діапазоні. Зростання кількості зафіксованих подій за останні десятиліття пов’язане не зі збільшенням вулканізму, а з кращим моніторингом: супутники та мережі сейсмічних станцій виявляють слабкі епізоди, які раніше лишалися непоміченими.

Найбільш постійно активні об’єкти — Стромболі (Італія), Кілауеа (Гаваї), Етна, кілька індонезійських та камчатських вулканів. Деякі, як Санта-Марія чи Дуконо, вивергаються десятиліттями майже без перерви.

Географія концентрацій: Вогняне кільце та інші пояси

Близько 75 % активних вулканів зосереджені вздовж Тихоокеанського вогняного кільця — зони субдукції, де океанічні плити занурюються під континентальні. Довжина поясу перевищує 40 тисяч кілометрів і охоплює Андський хребет, Центральну Америку, Алеути, Камчатку, Японію, Філіппіни, Індонезію, Нову Зеландію.

Інші важливі регіони: Східноафриканський рифт (розходження плит), Ісландія на серединно-атлантичному хребті, Середземномор’я, гарячі точки на кшталт Гавайських островів. Антарктида має щонайменше 19 голоценових вулканів, включно з постійно активним Еребусом.

Країни-лідери за кількістю голоценових вулканів (дані GVP):

Країна	Голоценові	Активні з 1960	Приклади
США	165	39	Кілауеа, Грейт-Сіткін
Японія	116–122	40	Сакураджима, Айра
Росія	107–117	27	Шивелуч, Безіменний
Індонезія	101–117	55	Мерапі, Семеру
Чилі	90	19	Планчон-Петероа

Джерело: база Smithsonian Global Volcanism Program (оновлення 2025–2026). Індонезія лідирує за частотою реальних вивержень, США — за загальною кількістю об’єктів, переважно завдяки Алясці та Гаваям.

Підводні вулкани: невидима більшість

Більшість магми Землі виходить саме під водою — на серединно-океанічних хребтах формується до 75 % усієї вулканічної продукції. Проте в стандартних підрахунках діючих вулканів підводні системи майже не фігурують.

GVP фіксує лише десятки-сотні підводних голоценових вулканів із підтвердженою активністю. Оцінки загальної кількості підводних вулканів і сеймаунтів коливаються від десятків тисяч до мільйонів (більшість згаслі). Супутникова альтиметрія виявила понад 43 тисячі сеймаунтів, з яких значна частина залишається некартографованою сонаром.

Активні підводні виверження виявляють рідко: через тиск води вони часто ефузивні й не утворюють помітних викидів на поверхню. Приклади на кшталт Axial Seamount чи нещодавніх подій біля Маріанських островів показують, що прихована активність може змінювати рельєф дна на десятки метрів без сповіщення.

Для початківця достатньо знати: наземні 1200+ — це видима частина. Для фахівця важливо розуміти, що повний інвентар магматичних систем ще далекий від завершення.

Як працюють механізми: субдукція, рифти, гарячі точки

Вулканізм виникає там, де мантія частково плавиться й магма піднімається. У зонах субдукції (Вогняне кільце) вода з зануреної плити знижує температуру плавлення мантії, утворюючи магму середнього та кислого складу — часто вибухонебезпечну.

На рифтах (Ісландія, Східна Африка) плити розходяться, мантія піднімається й плавиться декомпресійно, даючи базальтову лаву. Гарячі точки (Гаваї, Єллоустоун) — це плюми з глибин мантії, відносно стаціонарні відносно руху плит.

Тип вулкана впливає на стиль виверження: щитові (Кілауеа) дають ефузивні потоки, стратовулкани (Етна, Мерапі) — вибухові з попелом і пірокластичними потоками. Лавові озера, як на Ерта-Але чи Еребусі, свідчать про відкриту систему й постійний приплив магми.

Розуміння механізму допомагає прогнозувати: субдукційні вулкани частіше дають раптові вибухи, гарячі точки — тривалі ефузивні епізоди.

Поширені помилки в підрахунку та інтерпретації

• Плутанина «діючий» і «вивергається зараз». Більшість зі 1200+ спокійні. Постійно активних — десятки, а не сотні.
• Ігнорування часового вікна. Цифра 500 (історичні) і 1350 (потенційні) описують різні речі. Без уточнення порівняння беззмістовне.
• Включення всіх сеймаунтів як діючих. Більшість підводних конусів згаслі. Голоценова активність підтверджена лише для невеликої частки.
• Припущення, що кількість зростає. Дані GVP показують стабільний рівень вулканізму; збільшення звітів — наслідок кращого спостереження.
• Рівномірний розподіл. 75 % зосереджені в одному поясі. Решта планети відносно спокійна.

Ці помилки часто з’являються в популярних текстах, де змішують різні джерела без контексту. Точний підрахунок завжди потребує посилання на конкретне визначення та дату бази.

Питання, які найчастіше шукають

Скільки вулканів вивергається прямо зараз? Зазвичай 40–50. GVP відстежує «continuing eruptions» — ті, що тривають понад кілька місяців.

Який вулкан найактивніший? Залежить від метрики. Стромболі — за кількістю днів з вибухами, Кілауеа та Ключевська — за обсягом магми, Сакураджима — за числом вибухів.

Чи є діючі вулкани в Європі? Так: Етна, Стромболі, Везувій (Італія), кілька в Ісландії, Греції. Найближчі до України — в Середземномор’ї та Ісландії.

Скільки людей живе поблизу? Сотні мільйонів. Деякі вулкани (Мерапі, Попокатепетль, Тааун) мають мільйони в радіусі 5–30 км.

Чи можна передбачити виверження? Сейсмічність, деформація поверхні, газові викиди дають попередження за дні-тижні, але точний момент і сила залишаються ймовірнісними.

Моніторинг і практичні наслідки

Глобальну картину збирають через GVP у співпраці з USGS: щотижневі звіти, супутникові дані, локальні обсерваторії. У США система NVEWS відстежує близько 160 потенційно небезпечних. Подібні мережі працюють в Японії, Індонезії, Чилі, Ісландії.

Для початківця достатньо слідкувати за офіційними алертами (VAAC для авіації, національні служби). Для досвідченого користувача корисні сирі дані: сейсмічні спектри, InSAR-деформації, співвідношення газів SO2/CO2.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли туристи ігнорували алерт «advisory» на Етні й потрапляли під раптовий попіл, хоча великого виверження не було. Навіть фонова активність створює ризики для авіації та місцевих громад.

Розуміння реальної кількості діючих вулканів — близько 1200 потенційних на суші плюс тисячі підводних — допомагає оцінити масштаб: Земля залишається динамічною планетою, де магма постійно шукає вихід, але катастрофічні події рідкісні завдяки моніторингу та географічній концентрації ризиків.