Станом на кінець жовтня 2026 року на території Росії електроенергію виробляють блоки на десяти майданчиках. Загалом там експлуатується 34 реактори сумарною встановленою потужністю близько 28 ГВт.

Більшість станцій розташовані в європейській частині країни. Одна плавуча працює на Чукотці. Білібінська АЕС повністю зупинена ще наприкінці 2025-го, тому її вже не рахують серед діючих.

Цифри постійно змінюються: старі блоки виводять, нові підключають до мережі. Тому точна кількість залежить від дати зрізу даних, а не від «зафіксованого раз і назавжди» списку.

Десять майданчиків і 34 реактори: актуальний зріз

За даними International Atomic Energy Agency (IAEA PRIS) і World Nuclear Association на жовтень 2026 року Росія має 34 operable реактори загальною потужністю 27 969 МВт. Це станції, які можуть виробляти електроенергію, навіть якщо в конкретний момент частина блоків перебуває на ремонті.

До переліку входять Балаковська, Білоярська, Калінінська, Кольська, Курська (включно з новим блоком Курськ II-1, підключеним у грудні 2025-го), Ленінградська, Нововоронезька, Ростовська, Смоленська та плавуча «Академік Ломоносов» у Певеку. Кожна з них — це окремий промисловий майданчик з власною інфраструктурою, персоналом і ліцензіями.

У багатьох публікаціях досі фігурує цифра «11 АЕС». Вона походить зі старих переліків, де ще рахували Білібінську. Після повного зупинення її чотирьох малих реакторів ЕГП-6 наприкінці 2025 року кількість діючих майданчиків зменшилася до десяти. Саме тому коректно говорити про 10 станцій і 34 реактори, а не про фіксовану «одинадцятку».

Під будівництвом перебуває ще кілька блоків (зокрема на Курській II і Ленінградській II), але вони ще не входять до числа operable.

Географія: чому більшість станцій стоїть на заході

Російські АЕС зосереджені переважно в європейській частині. Це пояснюється історично: саме там у радянські роки будували великі промислові центри і густонаселені регіони, яким потрібна була базова генерація.

На північному заході працюють Кольська (біля Полярних Зор) і Ленінградська (Сосновий Бор). У центрі — Калінінська (Удомля), Смоленська (Десногорськ), Курська (Курчатов) і Нововоронезька. На Волзі стоїть Балаковська, на півдні — Ростовська біля Волгодонська. На Уралі розташована Білоярська з унікальними швидкими реакторами. На крайньому північному сході — плавуча станція в Певеку, яка обслуговує віддалений регіон, де важко тягнути лінії електропередач.

Такий розподіл означає, що в європейській частині Росії частка атомної генерації значно вища, ніж у середньому по країні. На сході більшу роль відіграють гідро- і теплова генерація.

Які типи реакторів працюють на російських АЕС

Основу парку складають водо-водяні реактори ВВЕР різних модифікацій. Це реактори з водою під тиском (PWR), які виробляють більшість електроенергії. Потужність одного блоку зазвичай становить 950–1200 МВт. Новіші блоки (ВВЕР-1200 і ВВЕР-ТОІ) мають покращені системи безпеки порівняно зі старими моделями 1970–80-х років.

Досі працюють і графітово-водні реактори РБМК-1000 на Курській, Ленінградській і Смоленській станціях. Після аварії на Чорнобильській АЕС їх суттєво модернізували, подовжили терміни експлуатації та підняли потужність. Проте їх поступово замінюють новими ВВЕР на тих самих майданчиках.

Окремо стоять два швидкі реактори на Білоярській АЕС — БН-600 і БН-800. Вони працюють на швидких нейтронах і можуть використовувати відпрацьоване паливо інших реакторів. Це частина довгострокової стратегії замкнутого ядерного паливного циклу.

На плавучій станції стоять два малі реактори КЛТ-40С по 32 МВт кожен. Вони забезпечують і електрику, і тепло для міста Певек.

Порівняльна таблиця діючих майданчиків

Нижче наведено основні характеристики станцій, які станом на осінь 2026 року мають operable реактори. Дані узагальнені з відкритих зведень IAEA і World Nuclear Association з урахуванням підключення Курськ II-1.

Станція	Регіон	Діючі реактори	Основні типи	Орієнтовна потужність
Балаковська	Саратовська область	4	ВВЕР-1000	близько 3800 МВт
Білоярська	Свердловська область	2	БН-600, БН-800	близько 1380 МВт
Калінінська	Тверська область	4	ВВЕР-1000	близько 3800 МВт
Кольська	Мурманська область	4	ВВЕР-440	близько 1640 МВт
Курська	Курська область	3 (2 РБМК + 1 ВВЕР-ТОІ)	РБМК-1000, ВВЕР-ТОІ	понад 3000 МВт
Ленінградська	Ленінградська область	4 (2 РБМК + 2 ВВЕР-1200)	РБМК-1000, ВВЕР-1200	понад 4000 МВт
Нововоронезька	Воронезька область	4	ВВЕР різних поколінь	близько 3500 МВт
Ростовська	Ростовська область	4	ВВЕР-1000	близько 3900 МВт
Смоленська	Смоленська область	3	РБМК-1000	близько 2775 МВт
«Академік Ломоносов»	Чукотка, Певек	2	КЛТ-40С	64 МВт

Дані: IAEA PRIS та World Nuclear Association, зріз жовтень 2026 року. Точні нетто-потужності окремих блоків можуть відрізнятися через апгрейди.

Чому в джерелах різні цифри: типові помилки підрахунку

Найпоширеніша плутанина — включення вже зупинених станцій або блоків. Білібінська повністю виведена з експлуатації. Кілька старих блоків на Курській і Ленінградській також давно зупинені й замінені новими. Якщо брати застарілий список 2023–2024 років, легко отримати «11 станцій» або «36 реакторів».

Інша помилка — змішувати operable реактори з тими, що ще будуються або перебувають у холодному останове. Під будівництвом зараз перебувають, зокрема, Курськ II-2 і II-3, Ленінград II-3 і II-4, а також демонстраційний швидкий реактор БРЕСТ-ОД-300 у Северську і кілька малих плавучих блоків.

Деякі російські джерела іноді згадують Запорізьку АЕС, яка перебуває під контролем російських військ з 2022 року. Проте міжнародні бази даних (IAEA, WNA) рахують її як українську станцію. Усі шість її блоків з осені 2022-го перебувають у режимі холодного зупину і не виробляють електроенергії.

Правильний підхід — завжди дивитися на дату джерела і розрізняти «майданчик», «діючий реактор» і «блок під будівництвом».

Яку частку електроенергії дають атомні станції

У 2025 році російські АЕС виробили близько 218,3 ТВт·год електроенергії. Це становило приблизно 18,7 % від загального виробництва в країні. У європейській частині частка вища і в окремих регіонах наближається до 40 %.

За обсягом генерації атом посідає одне з провідних місць після газу і поряд із вугіллям та гідро. Коефіцієнт використання встановленої потужності на більшості блоків перевищує 80 %, що є результатом тривалих програм модернізації і подовження термінів експлуатації.

Плани Росатома передбачають зростання частки атомної генерації. До 2045 року офіційні цілі говорять про 25 %. Реалізація залежить від темпів будівництва нових блоків і виведення старих.

Що будується і які плани на найближчі роки

На жовтень 2026 року під будівництвом перебуває 7 реакторів загальною потужністю близько 5 ГВт. Серед них — блоки Курськ II і Ленінград II, а також малі реактори для віддалених проектів і демонстраційний БРЕСТ.

Росатом веде роботи на кількох майданчиках одночасно і планує нові станції (зокрема Кольську-2 і Смоленську-2) для заміни вибувальних потужностей. Окремий напрямок — малі модульні реактори, включно з плавучими варіантами для Арктики і промислових проектів.

Паралельно триває програма подовження термінів експлуатації існуючих блоків. Багато реакторів уже працюють за межами початкового 30-річного проектного терміну завдяки модернізації систем безпеки, відпалу корпусів і заміні обладнання.

Водночас експортні проекти Росатома (Туреччина, Єгипет, Бангладеш, Індія та інші) залишаються важливим джерелом замовлень і технологій.

Плавуча станція «Академік Ломоносов»: як вона працює

Це єдина у світі комерційна плавуча атомна електростанція. Два реактори КЛТ-40С встановлені на несамохідній баржі, яка стоїть у порту Певек. Станція дає близько 70 МВт електричної потужності і тепло для міста та прилеглих об’єктів.

Реактори базуються на технологіях, які раніше використовувалися на атомних криголамах. Перевага плавучого виконання — можливість доставити готовий енергоблок у важкодоступний район без будівництва великої наземної інфраструктури. Станція працює з 2019–2020 років і замінила потужності Білібінської АЕС.

Росатом планує наступне покоління плавучих блоків з реакторами РІТМ більшої потужності для інших арктичних і промислових проектів.

Атомна енергетика Росії — це не статичний набір станцій, а система, яка постійно оновлюється. Старі реактори виводять, нові вводять, терміни експлуатації подовжують. На осінь 2026 року працюють 10 майданчиків і 34 реактори загальною потужністю майже 28 ГВт, які забезпечують близько 19 % електроенергії країни. Щоб отримати актуальну цифру, завжди варто звіряти дату джерела з даними IAEA або World Nuclear Association.