Європейський Союз у жовтні 2026 року об’єднує рівно 27 незалежних держав. Ця кількість тримається стабільно з 31 січня 2020-го, коли Велика Британія офіційно покинула блок після референдуму 2016 року, і жодна нова країна не приєдналася після Хорватії у липні 2013-го.

Разом ці 27 членів займають понад 4 мільйони квадратних кілометрів і мають населення приблизно 452 мільйони людей станом на 1 січня 2026 року. Вони створюють єдиний ринок, де вільно рухаються люди, товари, послуги та капітал, а для 21 країни — ще й спільну валюту євро.

Офіційні дані порталу Європейського Союзу та Євростату підтверджують: склад не змінився, хоча процеси розширення активно тривають, а Болгарія з 1 січня 2026-го стала 21-м членом єврозони.

Як ЄС виріс від шести засновників до двадцяти семи

Історія Європейського Союзу почалася в післявоєнні роки як спроба запобігти новим конфліктам через економічну інтеграцію. Шість країн — Бельгія, Франція, Німеччина (тоді Західна), Італія, Люксембург і Нідерланди — підписали Римські договори 1957 року, які набули чинності 1 січня 1958-го. Цей крок заклав фундамент спільного ринку, який з часом перетворився на потужний політичний і економічний союз.

Розширення відбувалося хвилями. У 1973-му приєдналися Данія, Ірландія та Велика Британія. 1981-го долучилася Греція, а 1986-го — Іспанія та Португалія. 1995-го союз поповнили Австрія, Фінляндія та Швеція. Найбільше розширення сталося 1 травня 2004 року, коли одночасно вступили десять країн: Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словаччина та Словенія. У 2007-му приєдналися Болгарія та Румунія, а останньою у 2013-му стала Хорватія.

Вихід Великої Британії у 2020 році скоротив число з 28 до 27. Цей процес, відомий як Brexit, став єдиним випадком виходу країни з ЄС за всю історію. З того часу склад залишається незмінним, хоча переговори з кандидатами набирають обертів.

Кожне розширення вимагало від нових членів адаптації до acquis communautaire — повного обсягу права ЄС, реформ у судовій системі, економіці та верховенстві права. Це не просто формальність, а глибока трансформація інституцій і законодавства.

Повний список 27 країн-членів ЄС на 2026 рік

Нижче наведено актуальний перелік держав-членів із ключовими даними: рік вступу, столиця, участь у єврозоні та Шенгенській зоні. Інформація відповідає офіційним джерелам Європейського Союзу.

Країна	Рік вступу	Столиця	Єврозона	Шенген
Австрія	1995	Відень	Так (1999)	Так
Бельгія	1958	Брюссель	Так (1999)	Так
Болгарія	2007	Софія	Так (2026)	Так (з 2024)
Хорватія	2013	Загреб	Так (2023)	Так
Кіпр	2004	Нікосія	Так (2008)	Ні
Чехія	2004	Прага	Ні	Так
Данія	1973	Копенгаген	Ні (opt-out)	Так
Естонія	2004	Таллінн	Так (2011)	Так
Фінляндія	1995	Гельсінкі	Так (1999)	Так
Франція	1958	Париж	Так (1999)	Так
Німеччина	1958	Берлін	Так (1999)	Так
Греція	1981	Афіни	Так (2001)	Так
Угорщина	2004	Будапешт	Ні	Так
Ірландія	1973	Дублін	Так (1999)	Ні
Італія	1958	Рим	Так (1999)	Так
Латвія	2004	Рига	Так (2014)	Так
Литва	2004	Вільнюс	Так (2015)	Так
Люксембург	1958	Люксембург	Так (1999)	Так
Мальта	2004	Валлетта	Так (2008)	Так
Нідерланди	1958	Амстердам	Так (1999)	Так
Польща	2004	Варшава	Ні	Так
Португалія	1986	Лісабон	Так (1999)	Так
Румунія	2007	Бухарест	Ні	Так (з 2024)
Словаччина	2004	Братислава	Так (2009)	Так
Словенія	2004	Любляна	Так (2007)	Так
Іспанія	1986	Мадрид	Так (1999)	Так
Швеція	1995	Стокгольм	Ні	Так

Джерело: офіційний портал european-union.europa.eu та дані Євростату. Таблиця відображає стан на жовтень 2026 року. Зверніть увагу, що для Болгарії та Румунії Шенген відкрився частково раніше, а повний режим діє з 2024-го.

Єврозона, Шенген і внутрішні відмінності

Не всі 27 країн мають однаковий рівень інтеграції. Єврозона — це група держав, які використовують євро як офіційну валюту. Станом на 2026 рік до неї входять 21 країна. Болгарія приєдналася 1 січня 2026-го, замінивши лев на євро за фіксованим курсом 1,95583. Шість членів ЄС зберігають національні валюти: Данія (має формальний opt-out), Швеція, Чехія, Угорщина, Польща та Румунія.

Шенгенська зона дозволяє перетинати внутрішні кордони без паспортного контролю. Вона охоплює 25 з 27 країн ЄС плюс чотири позасоюзні держави (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія). Поза Шенгеном серед членів ЄС залишаються Ірландія (зберігає Common Travel Area з Великою Британією) та Кіпр. Загалом Шенген нараховує 29 країн.

Ці відмінності впливають на повсякденне життя: подорожі, бізнес, банківські операції. Єдина валюта спрощує торгівлю всередині єврозони, але країни з власними валютами зберігають гнучкість монетарної політики.

Кандидати на вступ і перспективи розширення

Станом на жовтень 2026 року дев’ять країн мають офіційний статус кандидатів: Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія, Туреччина та Україна. Косово вважається потенційним кандидатом. Переговори активно ведуться з кількома з них.

Чорногорія найбільш просунута: мета — завершити переговори до кінця 2026-го та приєднатися близько 2028-го. Албанія також швидко відкриває розділи. Україна та Молдова відкрили кілька кластерів переговорів у 2024–2026 роках, зокрема з внутрішнього ринку. Європейська Рада називає розширення геостратегічною інвестицією, але підкреслює, що процес залежить від реформ у самих кандидатах, особливо в сфері верховенства права.

Туреччина має заморожені переговори з 2016 року. Для України та Молдови дорожні карти Європейської комісії фокусуються на проміжних завданнях 2027 року, без жорстких кінцевих дат завершення переговорів у поточних документах.

Цікаві факти

• Найменша країна ЄС за площею та населенням — Мальта (близько 0,6 мільйона жителів і 316 км²). Найбільша за населенням — Німеччина (понад 83 мільйони).
• Франція має найбільшу площу серед членів ЄС, включаючи заморські території, які також є частиною Союзу.
• 24 офіційні мови використовуються в інституціях ЄС, хоча робочими найчастіше виступають англійська, французька та німецька.
• Населення ЄС на 1 січня 2026 року становило близько 452 мільйонів і зросло завдяки міграції, незважаючи на негативний природний приріст.
• Болгарія стала 21-м членом єврозони саме у 2026 році — це перше розширення валютного союзу після Хорватії у 2023-му.

Ці деталі показують, наскільки різноманітним є ЄС: від мікродержав до великих економік, від північних лісів до середземноморських узбереж.

Що дає членство звичайним людям

Для громадян ЄС членство означає свободу пересування, роботи та навчання в будь-якій іншій країні Союзу. Європейське громадянство дає право голосу на місцевих і європейських виборах навіть якщо людина живе в іншій державі-члені. Єдиний ринок знижує бар’єри для бізнесу, а спільні стандарти підвищують безпеку продуктів і послуг.

Для України та інших кандидатів перспектива членства стимулює реформи: боротьбу з корупцією, незалежність судів, захист прав споживачів і довкілля. Хоча дата вступу залежить від готовності обох сторін, процес уже приносить практичні вигоди через програми підтримки та відкриття ринків.

Станом на кінець жовтня 2026 року відповідь на питання «скільки країн в євросоюзі» залишається простою і чіткою: 27. Цифра може змінитися в майбутньому, коли найпросунутіші кандидати завершать реформи та отримають згоду всіх поточних членів. Поки що Союз зберігає свій склад, поглиблюючи інтеграцію всередині та готуючи ґрунт для можливого розширення.