dd472f
23 травня в Україні згадують усіх, хто боровся за волю і державність — від княжої доби до сучасних захисників. Це не офіційне державне свято, проте традиція міцнішає щороку, особливо після 2014-го і повномасштабного вторгнення.
Запит на картинки до цього дня зазвичай виникає в тих, хто хоче поділитися в соцмережах, підготувати матеріал для школи чи просто знайти гідне візуальне вшанування. Картинки тут не просто декор: вони показують, як пам’ять переходить від підпільних зібрань до відкритих меморіалів і сучасних символів ЗСУ.
Нижче — глибший розбір, чому саме ця дата, кого вшановують, як змінювалося свято і на що звернути увагу, коли шукаєте або використовуєте зображення.
Чому саме 23 травня стало днем пам’яті героїв
Ідея свята виникла в середовищі українських націоналістів. У квітні 1941 року Другий Великий Збір ОУН у Кракові затвердив його як обов’язкове організаційне свято під назвою «Свято Героїв революції» на 23 травня. Поряд із ним стояли День соборності 22 січня та День боротьби 31 серпня.
Дата не випадкова. Травень став місяцем загибелі кількох ключових постатей визвольного руху. 3 травня 1924 року в Києві за суперечливих обставин помер Микола Міхновський — один із перших ідеологів самостійної України, автор брошури «Самостійна Україна». 25 травня 1926 року в Парижі радянський агент убив Симона Петлюру. А 23 травня 1938 року в Роттердамі агент НКВС Павло Судоплатов убив Євгена Коновальця — засновника ОУН і колишнього командира Січових стрільців.
Саме загибель Коновальця стала найпрямішою прив’язкою до дати. Український інститут національної пам’яті підкреслює, що учасники визвольного руху свідомо обрали цей день, щоб об’єднати пам’ять про лідерів різних поколінь і зробити її мобілізаційним чинником.
За радянських часів свято відзначали підпільно або в діаспорі. Члени ОУН і вояки УПА проводили закриті зібрання: прикрашали приміщення портретами, співали гімн і «Зродились ми великої години», виголошували промови. Інструкції ОУН навіть передбачали, щоб о 20:30 у день 23 травня дзвонили церковні дзвони, де це було можливо.
Від підпілля до відкритих меморіалів: як змінювалося вшанування
Після 1991 року традиція повернулася в Україну, спочатку переважно в західних областях. У Львові, Івано-Франківську, Тернополі та на Волині вже в 1990-х і особливо в 2014 році проводили масштабні заходи: смолоскипні ходи, панахиди біля могил, покладання квітів. У Львові, наприклад, традиційно запалювали вогонь у Білогорщі (місце загибелі Романа Шухевича) і несли його до пам’ятників.
Після Революції Гідності і початку російської агресії 2014 року День Героїв отримав новий зміст. До історичних постатей додалися Герої Небесної Сотні, учасники АТО/ООС і всі, хто загинув у війні з Росією. Після 2022 року акцент ще сильніше змістився на сучасних захисників і захисниць, медиків, волонтерів і рятувальників.
Станом на 2026 рік свято залишається неофіційним — його не закріплено законом чи указом. Водночас Український інститут національної пам’яті регулярно нагадує про дату, а в багатьох громадах проходять меморіальні заходи, хвилини мовчання та зустрічі з родинами загиблих. У Києві традиційно вшановують пам’ять біля меморіалів Героям Небесної Сотні та загиблим захисникам. Масштабно відзначають також у Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Луцьку.
З практики громадських ініціатив видно, що саме в останні роки кількість публічних заходів і шкільних уроків зросла навіть у тих регіонах, де раніше про цей день знали менше.
Кого вшановують: від княжої доби до воїнів 2020-х
День Героїв охоплює всю лінію боротьби за українську державність. Традиційно згадують:
- воїнів княжої доби Русі-України;
- козаків Гетьманщини, гайдамаків і опришків;
- Січових стрільців, вояків Армії УНР та УГА;
- діячів ОУН і воїнів УПА;
- Героїв Небесної Сотні;
- сучасних українських військових, які загинули у війні з Росією, а також медиків, волонтерів і цивільних, які стали символами опору.
Сьогодні свято дедалі частіше сприймають як день шани саме сучасним захисникам. Це логічно: війна триває, і пантеон героїв поповнюється щодня. Водночас історичний пласт не зникає — він показує тяглість.
| Період | Кого згадують | Типові візуальні образи |
|---|---|---|
| Княжа доба — козаччина | Дружинники, козаки, гайдамаки | Історичні реконструкції, прапори, шаблі |
| 1917–1921 | Січові стрільці, Армія УНР, УГА | Уніформа, портрети Коновальця та Петлюри |
| ОУН–УПА | Вояки УПА, провідники | Тризуб, червоно-чорні елементи, портрети |
| 2014–дотепер | Герої Небесної Сотні, ЗСУ, медики, волонтери | Піксель, прапор України, сучасні меморіали |
Дані узагальнені за матеріалами Українського інституту національної пам’яті та публікаціями 2024–2026 років.
Картинки та листівки: як вони передають сенс і де їх шукати
Запит «день героїв україни 23 травня картинки» найчастіше приводить до добірок листівок і постів для соцмереж. Вони бувають різними: від стриманих фото сучасних військових із прапором до стилізованих колажів, де поряд стоять козак, вояк УПА і боєць у пікселі. Такі зображення підкреслюють безперервність боротьби.
Практичні варіанти використання:
- для соцмереж — короткі листівки з текстом подяки або хвилини мовчання;
- для шкіл і закладів освіти — розтяжки та плакати на дошку (часто формату кількох аркушів А4);
- для особистого вшанування — фото з меморіалів або портрети конкретних героїв.
Шукати якісні зображення краще на сайтах новинних видань (Укрінформ, РБК-Україна, NV), у матеріалах УІНП або на офіційних сторінках громад. Багато безкоштовних листівок публікують у травні щороку. Звертайте увагу на джерело: фото реальних заходів і військових зазвичай сильніші за генеровані абстракції.
Багато хто стикається з ситуацією, коли картинка виглядає патріотично, але історично неточна — наприклад, змішує символіку різних періодів без пояснення. Краще обирати зображення, які чітко вказують на сучасність (піксель, шеврони ЗСУ) або на конкретну історичну постать із підписом.
Поширені помилки у сприйнятті Дня Героїв
Найчастіша помилка — вважати 23 травня офіційним державним святом на кшталт Дня захисників України (1 жовтня). Це різні дати. День Героїв залишається неофіційним, хоча пропозиції надати йому статус періодично лунають, зокрема з боку ветеранських організацій.
Друга плутанина — зводити все лише до ОУН-УПА. Так, свято започаткували націоналісти, і дата прив’язана до загибелі Коновальця, але сучасне наповнення значно ширше: воно охоплює всю історію боротьби і особливо нинішніх захисників.
Третя — шукати «привітання» в стилі веселого свята. Тон дня — пам’ять і вдячність, а не святкування. Картинки з жартами чи надмірно яскравими елементами тут недоречні. Краще стримані зображення з прапором, свічками чи силуетами військових.
Згідно з відгуками вчителів і громадських активістів, ще одна проблема — поверхневе використання в школах: просто повісити плакат без розповіді про конкретних людей і зв’язок із сьогоденням. Глибший урок працює краще.
Як відзначити 23 травня: практичний чек-лист
Ось що реально роблять у громадах і сім’ях:
- Хвилина мовчання о 20:30 (за старою інструкцією ОУН) або в зручний час.
- Покладання квітів до місцевих меморіалів, могил загиблих або Алеї Героїв.
- Панахида чи молитва в храмі (де це можливо).
- Перегляд короткого відео чи читання біографії однієї постаті — історичної чи сучасної.
- Поділитися в соцмережах стриманою картинкою з текстом подяки, а не просто репостом без контексту.
- У школах — урок чи виховна година з акцентом на тяглість поколінь.
Якщо щось пішло не так і ви не знайшли захід у своєму місті — проведіть його вдома: запаліть свічку, поговоріть із дітьми про конкретних героїв чи просто подивіться якісне фото сучасних захисників.
Зв’язок із Днем захисників України та іншими пам’ятними датами
День Героїв і День захисників та захисниць України (1 жовтня) доповнюють один одного, але не дублюють. Перший — про історичну тяглість і пам’ять усіх поколінь, другий — офіційне державне свято на честь сучасних Збройних сил і всіх, хто боронить країну зараз. Обидва дні посилилися після 2014 року.
Поряд стоять також День пам’яті та примирення (8 травня), День Незалежності та інші дати. 23 травня виділяється тим, що його корені — саме в організованому визвольному русі XX століття, а сучасне наповнення робить його актуальним під час війни.
Картинки до 23 травня часто відрізняються від жовтневих: тут більше історичних колажів і акценту на пам’яті, тоді як до Дня захисників переважають фото діючих підрозділів і подяка військовим.
У реальних кейсах громад 2025–2026 років видно, що саме поєднання історичного контексту і сучасних образів працює найкраще: люди бачать, що нинішні захисники продовжують ту саму лінію, яку колись вели Коновалець, Петлюра і тисячі безіменних вояків.
День Героїв 23 травня — це не просто дата в календарі і не набір гарних картинок. Це спосіб показати, що боротьба за Україну має довгу історію і триває зараз. Коли обираєте зображення чи плануєте вшанування, варто пам’ятати про конкретних людей — і тих, чиї імена відомі, і тих, чиї обличчя ми бачимо лише на шевронах і меморіалах. Саме це робить пам’ять живою.
