Одаб 9000 — російська об’ємно-детонувальна авіаційна бомба, яку в пропагандистських матеріалах часто називають «татом усіх бомб» за аналогією з американською GBU-43/B MOAB. Це експериментальний термобаричний боєприпас, випробуваний лише один раз у 2007 році. Заявлена потужність сягає 44 тонн у тротиловому еквіваленті при масі вибухової речовини близько 7100 кг.

На відміну від звичайних фугасних авіабомб, одаб 9000 створює аерозольну хмару пального, яка детонує і породжує потужну ударну хвилю з подальшим ефектом розрідження. Саме це робить термобаричні боєприпаси особливо небезпечними для живої сили в укриттях і окопах. Водночас реальне бойове застосування одаб 9000 не підтверджене, а заяви про удари по Вовчанську у 2024 році українські військові спростували.

Існування бомби як серійного зразка залишається сумнівним: офіційних даних про прийняття на озброєння немає, а єдині відомі характеристики походять із репортажу Першого каналу 2007 року. У сучасних умовах війни її застосування з великих бомбардувальників практично неможливе через протиповітряну оборону.

Що таке об’ємно-детонувальна авіабомба Одаб 9000

Одаб 9000 належить до класу об’ємно-детонувальних (термобаричних) авіабомб. Принцип їхньої роботи відрізняється від класичних фугасних зарядів: замість компактного вибуху твердої вибухівки боєприпас розпорошує горючу суміш у повітрі, створюючи велику аерозольну хмару, яку потім підривають.

Назва «Одаб» розшифровується як об’ємно-детонувальна авіаційна бомба, а індекс 9000 вказує на орієнтовну масу виробу близько 8–9 тонн. У російських джерелах її також називають «папою всіх бомб» — відповідь на американську «маму всіх бомб» GBU-43/B. За заявами російських військових 2007 року, потужність одаб 9000 у кілька разів перевищує американський аналог.

Важливо розуміти, що точні тактико-технічні характеристики залишаються засекреченими. Публічні дані базуються переважно на одному телевізійному репортажі та коментарях тодішнього начальника Генерального штабу ЗС РФ Олександра Рукшина. Саме він стверджував, що боєприпас за ефективністю зіставний з тактичним ядерним зарядом, але не залишає радіоактивного забруднення.

Принцип дії термобаричного боєприпасу

Термобаричний боєприпас складається з контейнера з горючою сумішшю (часто на основі вуглеводнів або металізованих порошків) і двох зарядів вибухівки. Перший заряд розпилює суміш у повітрі, утворюючи аерозольну хмару. Другий заряд підриває цю хмару.

Детонація аерозолю створює потужну ударну хвилю з тривалим надлишковим тиском. Після вибуху в зоні ураження виникає зона розрідження — так званий «вакуумний» ефект, який висмоктує кисень і може спричиняти баротравму легенів навіть у тих, хто перебував у відносному укритті. Аерозольна хмара здатна проникати в окопи, бліндажі та підвальні приміщення.

Саме здатність проникати в укриття робить термобаричні боєприпаси особливо ефективними проти живої сили в фортифікаційних спорудах, на відміну від звичайних фугасних бомб, які діють переважно ударною хвилею на відкритій місцевості.

Температура в епіцентрі вибуху може сягати кількох тисяч градусів, що призводить до займання горючих матеріалів і додаткових пожеж. Водночас ефективність сильно залежить від погодних умов: сильний вітер або дощ можуть розсіяти аерозольну хмару до детонації.

Заявлені характеристики та порівняння з аналогами

За даними російського Першого каналу від 2007 року, маса вибухової речовини одаб 9000 становить 7100 кг, а тротиловий еквівалент — 44 тонни. Радіус гарантованого ураження вказували близько 300 метрів, а ударна хвиля здатна збивати людей з ніг на відстані до 2,3 км. Деякі джерела згадують глибину воронки близько 3 метрів і радіус воронки понад 13 метрів.

Для порівняння зручно подивитися основні параметри одаб 9000 та американської GBU-43/B MOAB.

Параметр	Одаб 9000 (заявлено)	GBU-43/B MOAB
Загальна маса	близько 8–9 т	близько 9,8 т
Маса ВР	7100 кг	близько 8,5 т
Тротиловий еквівалент	44 т	близько 11 т
Тип	термобаричний	фугасний (air blast)
Радіус суцільного ураження	до 300 м	близько 140–150 м
Носії	Ту-160, Ту-95, Ту-22М3	C-130 Hercules

Дані таблиці зібрані з відкритих джерел, зокрема з матеріалів Defence Express та репортажів 2007 року. Варто пам’ятати, що характеристики одаб 9000 офіційно не підтверджені незалежними джерелами, тоді як параметри MOAB добре задокументовані й підтверджені бойовим застосуванням в Афганістані.

Історія випробувань 2007 року

Єдине відоме випробування відбулося 11 вересня 2007 року. Бомбу скинули з стратегічного бомбардувальника Ту-160 на парашуті над полігоном. За словами російських військових, вибух стався в повітрі. Кадри показали по Першому каналу, після чого з’явилися коментарі про «зіставність з ядерною зброєю» без радіаційного забруднення.

З того часу жодних підтверджених випробувань чи серійного виробництва не фіксували. Назва «Одаб-9000» з’явилася пізніше і, за оцінками деяких аналітиків, могла бути надана пропагандистськими джерелами. Існування боєприпасу як регулярного зразка озброєння досі під сумнівом.

Російські експерти час від часу згадують одаб 9000 в контексті «аналоговнєт», однак практичних доказів бойового застосування немає. Навіть у російських військових каналах після інциденту у Вовчанську визнавали, що йшлося про менший боєприпас.

Носії та практичні обмеження застосування

Теоретично носіями одаб 9000 можуть бути стратегічні бомбардувальники Ту-160, Ту-95 і дальній бомбардувальник Ту-22М3. Через велику масу й габарити бомбу неможливо підвісити на тактичні літаки на кшталт Су-34. Вона потребує скидання безпосередньо над ціллю — тобто вільного падіння, а не планування з УМПК.

У сучасних умовах це створює критичну вразливість. Щоб доставити бомбу, носій має увійти в зону дії української ППО. Переміщення стратегічних бомбардувальників над територією України фіксуються системами контролю повітряного простору. Під час заяв про удар по Вовчанську 2 жовтня 2024 року таких переміщень не спостерігали.

Саме тому українські військові та аналітики Defence Express одразу назвали версію з одаб 9000 неправдоподібною. Найімовірніше, застосували Одаб-1500 або ФАБ-3000 з універсальним модулем планування і корекції з Су-34. Ці боєприпаси реально перебувають на озброєнні й регулярно використовуються.

Інцидент у Вовчанську та інформаційна складова

2 жовтня 2024 року російські військові кореспонденти поширили відео потужного вибуху в районі Вовчанська, стверджуючи, що це перше бойове застосування одаб 9000. Українське оперативно-тактичне угруповання «Харків» оперативно спростувало цю інформацію. Речник полковник Віталій Саранцев заявив, що використали боєприпас меншої маси та потужності, а пропагандисти використали вибух для створення ефектної картинки.

На відео видно планувальний боєприпас — ознака наявності УМПК, яких для калібру 9000 кг не виробляють. Російські джерела пізніше також уточнили, що йшлося про Одаб-1500. Такі інформаційні вкиди типові для деморалізації та створення паніки серед цивільного населення.

Заяви про застосування одаб 9000 в Україні станом на 2026 рік залишаються непідтвердженими. Жодних незалежних доказів чи фіксації носіїв немає.

Цікаві факти

• Єдине випробування одаб 9000 відбулося 11 вересня 2007 року — у день шостої річниці терактів у США. Чи було це збігом, офіційно не коментували.
• Російські пропагандисти іноді називають бомбу «Кузькіним батьком», відсилаючи до відомої фрази Хрущова. Це підкреслює пропагандистський характер назви.
• Американська MOAB реально застосовувалася в бойових умовах (Афганістан, 2017 рік), тоді як одаб 9000 відома лише за одним полігонним випробуванням.
• Термобаричні боєприпаси менших калібрів (Одаб-500, Одаб-1500) Росія застосовує в Україні регулярно, зокрема з УМПК. Саме вони становлять реальну загрозу, а не експериментальна одаб 9000.
• Ефект «вакууму» після вибуху термобаричного заряду може тривати кілька секунд, що значно збільшує ураження органів дихання порівняно зі звичайною ударною хвилею.

Термобарична зброя загалом має довгу історію: перші зразки застосовували ще під час Другої світової війни, пізніше — у В’єтнамі, Афганістані, Чечні та Сирії. Міжнародні організації, зокрема Human Rights Watch, неодноразово критикували використання таких боєприпасів у населених пунктах через високий ризик для цивільних.

У контексті поточної війни реальна небезпека походить не від міфічної одаб 9000, а від масового застосування керованих авіабомб калібру 250–3000 кг і термобаричних зарядів меншої потужності. Саме вони забезпечують російським військам вогневу перевагу на окремих ділянках фронту. Розуміння різниці між пропагандистським образом і реальними можливостями дозволяє точніше оцінювати загрози та уникати зайвої паніки.