Друга група інвалідності в Україні залишається робочою за своїм статусом. Законодавство не містить поняття «неробоча група», а експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування фіксує обмеження життєдіяльності, а не автоматичну заборону працювати.

Особа з II групою має право влаштовуватися на роботу, отримувати зарплату та одночасно пенсію по інвалідності в розмірі 90 % від розрахункової пенсії за віком. Працевлаштування не скасовує і не зменшує базову виплату. Водночас робота має відповідати рекомендаціям індивідуальної програми реабілітації.

З 1 січня 2025 року замість МСЕК рішення ухвалюють експертні команди в закладах охорони здоров’я. Це змінило процедуру, але не право на працю. Нижче — як саме це працює на практиці, які є нюанси з пенсією, квотами та реальними умовами зайнятості станом на осінь 2026 року.

Як експертна команда визначає II групу і чи це означає неможливість працювати

II групу встановлюють, коли є виражений (2-й) ступінь обмеження хоча б однієї з семи категорій життєдіяльності: самообслуговування, пересування, орієнтація, спілкування, контроль поведінки, навчання або трудова діяльність. Підставою є стійкі порушення функцій організму тривалістю не менше 12 місяців (або з очікуванням такого терміну), які потребують заходів соціального захисту. Діагноз сам по собі нічого не вирішує — оцінюють реальний вплив на щоденне життя.

Повний перелік критеріїв містить постанова Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року. Там є як загальні правила, так і додатки з конкретними станами (наприклад, відсутність однієї легені з дихальною недостатністю II ступеня, виражені наслідки травм хребта чи нервової системи, тяжкі порушення зору). Для частини захворювань групу можуть встановити без повторного оцінювання або на 5 років.

Ключовий момент: виражене обмеження здатності до праці не дорівнює повній непрацездатності. Експертна команда може вказати, що людина здатна працювати в спеціально створених умовах, з допоміжними засобами, неповним робочим часом або після реабілітаційних заходів. Якщо ж повна неможливість працювати підтверджена, це фіксують окремо. Статус II групи сам по собі не робить людину «неробочою».

Документи, видані МСЕК до 2025 року, залишаються чинними до закінчення вказаного строку. Після цього потрібен витяг з рішення експертної команди. Процес став електронним, рішення зазвичай видають протягом 10 робочих днів.

Право на працю: що саме гарантує законодавство

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Кодекс законів про працю прямо закріплюють право на працю для осіб усіх груп. Роботодавець не має права відмовити у працевлаштуванні лише через наявність групи, якщо кандидат відповідає кваліфікації, а робота не протипоказана за станом здоров’я.

Відмова допустима лише тоді, коли експертна команда підтвердила, що конкретна діяльність загрожує здоров’ю людини чи оточуючих. Дискримінація за ознакою інвалідності заборонена. На практиці це означає, що людина з II групою може претендувати на посади від адміністративних і офісних до дистанційних, творчих чи контрольних, якщо це не суперечить індивідуальній програмі реабілітації.

Багато хто стикається з ситуацією, коли кадровики «на всяк випадок» просять не вказувати групу або натякають на складнощі. Такі дії не мають правової підстави. Якщо відмова обґрунтована лише наявністю інвалідності без посилання на протипоказання, її можна оскаржувати.

Пенсія по інвалідності II групи при роботі: як рахують і що зберігається

Пенсію по інвалідності II групи призначають у розмірі 90 % від пенсії за віком, яку особа мала б отримувати з урахуванням страхового стажу та заробітку. Працевлаштування на цей базовий розмір не впливає — людина одночасно отримує і пенсію, і зарплату. Страховий стаж, набутий після встановлення інвалідності, враховують при подальших перерахунках.

Мінімальні гарантії прив’язані до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Станом на жовтень 2026 року для непрацюючих це 2595 грн. Для працюючих мінімальні суми трохи нижчі (близько 2336–2825 грн залежно від стажу), але реальні виплати у більшості випадків вищі завдяки індивідуальному розрахунку та індексації. Середній розмір для цивільних осіб після індексації 2026 року коливається в діапазоні кількох тисяч гривень і залежить від попереднього заробітку та стажу.

Окремі категорії мають підвищені мінімуми. Для осіб з інвалідністю внаслідок війни мінімальна пенсійна виплата II групи з березня 2026 року становить 15 494 грн. Для певних категорій чорнобильців суми також істотно вищі (від 8838 грн і більше залежно від статусу). Якщо розрахована пенсія нижча за гарантований рівень, доплачують адресну допомогу.

При досягненні пенсійного віку можна перейти на пенсію за віком, але для багатьох вигідніше залишатися на пенсії по інвалідності через збереження додаткових пільг. Перехід не автоматичний — потрібне рішення людини.

Індивідуальна програма реабілітації та реальні умови праці

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР) — обов’язковий документ, який роботодавець має враховувати. У ній вказують допустимі види діяльності, протипоказання, режим праці, необхідність допоміжних засобів чи пристосувань робочого місця. Якщо ІПР передбачає неповний робочий день або тиждень, відмовити в такому режимі не можна.

Понаднормова робота, нічні зміни чи відрядження можливі лише за згодою працівника і якщо це не суперечить медичним висновкам. Роботодавець також не має права встановлювати випробувальний термін при направленні від експертної команди.

На практиці це відкриває можливості для дистанційної роботи, часткової зайнятості, офісних спеціальностей з мінімальним фізичним навантаженням, аналітики, консультацій, IT-фрілансу чи творчих напрямків. Головне — щоб конкретна посада не погіршувала стан здоров’я. З практики звернень до центрів зайнятості видно, що адаптовані вакансії з’являються частіше саме там, де роботодавці вже виконують квоту і мають досвід створення умов.

Квоти роботодавців і стимули у 2026 році

З 2026 року норматив працевлаштування осіб з інвалідністю рахують щоквартально. Для підприємств із 8–25 працівниками — одне робоче місце, для більших — 4 % середньооблікової чисельності. Для закладів охорони здоров’я, соціальної сфери та реабілітаційних організацій норматив знижений до 2 %. Підприємства до 8 осіб норматив не виконують.

Особа з I групою зараховується як два місця. Те саме стосується II групи з порушеннями зору або психічними розладами (за умови підтвердження діагнозу і відсутності протипоказань). Невиконання нормативу означає сплату внеску: 40 % середньомісячної зарплати на одного працівника, помножене на кількість місяців кварталу та на різницю між нормою і фактом. На час воєнного стану внесок зменшений на 50 %.

Держава також компенсує витрати на облаштування робочого місця. Для II групи це до 10 мінімальних зарплат (станом на початок 2026 року — близько 86 470 грн). Кошти можна отримати через «Дію» або центр зайнятості протягом 180 днів після працевлаштування. Є також виплати роботодавцям за працевлаштування осіб, не зареєстрованих як безробітні.

Параметр	II група	III група	I група
Можливість працювати	Так, з урахуванням ІПР і умов	Так, повністю	Обмежено, за рекомендаціями
Основна відпустка	30 календарних днів	26 днів	30 днів
Неоплачувана відпустка	До 60 днів на рік	До 30 днів	До 60 днів
Зарахування до квоти	Подвійне за певними діагнозами	Стандартне	Подвійне завжди

Дані базуються на Законі «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Кодексі законів про працю та нормах 2026 року щодо квот.

Трудові пільги та гарантії для працівників з II групою

Окрім збільшеної відпустки, працівники з II групою мають право на неповний робочий час за власним бажанням без втрати статусу. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця через інвалідність неможливе, крім випадків, коли подальша робота загрожує здоров’ю (підтверджено висновком). У перший рік роботи відпустку повної тривалості надають уже після шести місяців.

Є також право на додаткові гарантії при скороченні, пільги щодо оподаткування в окремих випадках та соціальний супровід на робочому місці (персональний асистент, перекладач жестової мови тощо). Під час воєнного стану частина процедур спрощена, але базові трудові права збережені.

Для самозайнятих осіб і ФОП з інвалідністю діють окремі можливості компенсації за облаштування власного робочого місця. Це особливо актуально для тих, хто працює дистанційно або веде невеликий бізнес.

Поширені помилки і що робити, якщо щось пішло не так

Найчастіша помилка — вважати, що II група автоматично забороняє працювати або скасовує пенсію при працевлаштуванні. Обидва твердження не відповідають закону. Інша поширена ситуація: роботодавець ігнорує ІПР або намагається встановити випробувальний термін «як усім». Це порушення.

Якщо відмовляють у роботі без обґрунтування протипоказаннями, фіксуйте відмову письмово і звертайтеся до Державної служби зайнятості, інспекції праці або суду. Якщо експертна команда встановила групу, але рекомендації в ІПР занадто загальні, можна ініціювати уточнення чи повторне оцінювання. Документи старого зразка (МСЕК) діють до кінця строку, але після нього потрібен актуальний витяг.

У реальних кейсах часто допомагає попередня консультація в центрі зайнятості: там підбирають вакансії з урахуванням ІПР і пояснюють роботодавцям механізми компенсацій. Якщо стан здоров’я змінюється, не чекайте закінчення строку — звертайтеся до лікаря для направлення на оцінювання.

Коли варто звернутися до фахівця і реальні сценарії

До юриста чи спеціаліста з соціального захисту варто звертатися, коли роботодавець систематично ігнорує ІПР, відмовляє в неповній зайнятості, або коли потрібно оскаржити рішення експертної команди. Також консультація корисна перед переходом з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, щоб порівняти суми з урахуванням усіх доплат.

Типові робочі сценарії для II групи: дистанційна робота в IT або аналітиці, адміністративні посади з гнучким графіком, контрольні чи консультаційні функції, ручна творча праця, робота на спеціалізованих підприємствах. Успішні випадки зазвичай мають спільну рису — чітка ІПР і роботодавець, який уже виконує квоту або готовий отримати компенсацію за облаштування місця.

Друга група інвалідності не закриває шлях до роботи. Вона фіксує потребу в адаптованих умовах і соціальному захисті, але зберігає право на зайнятість, зарплату та повну пенсію. Реальні можливості залежать від конкретного стану здоров’я, рекомендацій експертної команди та готовності роботодавця створити умови. Чітке розуміння своїх прав і документів дозволяє використовувати статус не як обмеження, а як підставу для додаткових гарантій.