Х-59 — не одна ракета, а сімейство авіаційних крилатих боєприпасів класу «повітря — поверхня», яке Росія досі використовує як відносно дешевий інструмент ударів по наземних і надводних цілях. Базова «Овод» з’явилася ще в радянські роки як високоточна ракета середньої дальності з телевізійним наведенням. За пів століття з неї виросли протикорабельні, автономні й малопомітні версії з дальністю до близько 290 км.

Для українського читача це не абстрактна техніка з довідника. Х-59 і близькі за класом Х-59МК2 / Х-69 запускають з Су-24М, Су-30, Су-34 і Су-57, часто з акваторії Чорного моря або з глибини російського повітряного простору, у зв’язці з ударними БпЛА. Розуміти різницю між модифікаціями важливо саме тому, що від індексу залежить дальність, погода, у якій ракета «бачить» ціль, і шанс її перехопити.

Нижче — не каталог характеристик, а розбір механіки польоту, реальних обмежень бойової частини, порівняння із Storm Shadow і JASSM, а також того, що змінилось у виробництві та тактиці станом на 2025–2026 роки.

Від камери оператора до принципу «випустив і забув»

Перша Х-59 (за класифікацією НАТО — AS-13 Kingbolt) розроблялася МКБ «Радуга» з середини 1970-х. Льотні випробування йшли в 1975–1977 роках, на озброєння комплекс у складі Су-24М прийняли на початку 1980-х. Ідея була простою і на той час проривною: літак не заходить у зону середньої ППО, а пускає ракету з 40–45 км. Оператор бачить картинку з телевізійної головки і по радіолінії коригує точку удару.

Це давало кругове ймовірне відхилення близько 2–3 метрів у ясну погоду вдень. Ціна такої точності — жорсткі обмеження. Лінія «літак — ракета» мала залишатися в зоні прямої видимості. Туман, дощ, низька хмарність і ніч різко знижували ефективність. Саме тому ранню Х-59 у відкритих матеріалах справедливо називають «ракетою, що боїться негоди».

Х-59М / Х-59МЕ (AS-18 Kazoo) змінила логіку польоту. Замість чисто твердопаливної схеми з’явився маршовий турбореактивний двигун у підфюзеляжній гондолі, бойова частина зросла приблизно до 320 кг, дальність — до 115 км в експортному варіанті і до близько 200 км у розширених версіях. Радіовисотомір дозволив тримати низький профіль над рельєфом. Але оператор усе ще лишався в контурі наведення.

Перелом стався з Х-59МК і Х-59МК2. Протикорабельна МК отримала активну радіолокаційну головку АРГС-59: після пуску ракета сама шукає надводну ціль з ефективною поверхнею розсіювання від кількох сотень квадратних метрів. Х-59МК2 для наземних об’єктів поєднала безплатформену інерціальну навігацію, приймач ГЛОНАСС/GPS і оптико-електронну головку з кореляцією місцевості. Координати цілі закладають до пуску. Літак після старту може розвертатися. Це вже класичний режим fire-and-forget.

Оновлений варіант Х-59МК2, показаний на МАКС-2015, пішов далі: корпус зі майже квадратним перерізом, зменшена довжина (близько 4,2 м) і маса близько 770 кг. Форма потрібна не для краси. Вона дозволяє ховати ракету у внутрішньому відсіку Су-57 і знижує радіолокаційну помітність порівняно з циліндричними попередниками.

Що ховається за індексами М, МК, МК2 і МКМ

Плутанина в назвах — головна причина поверхневих текстів про Х-59. «Х-59» у новинах часто означає будь-яку ракету родини. На практиці це різні машини з різним радіусом, головкою і стійкістю до перешкод.

Модифікація	Дальність, км	Маса / БЧ, кг	Наведення	Типове призначення
Х-59 (базова)	40–45	760–790 / ~148	Інерція + ТВ-командне	Денні наземні цілі в просту погоду
Х-59М / МЕ	115–200	~930 / до 320	Інерція + ТВ, радіовисотомір	Універсальний удар по відомих координатах
Х-59МК	до 285	~930 / 320	БІНС + ГЛОНАСС + АРГС-59	Кораблі від катера до есмінця
Х-59МК2	285–290	до 900 / 283–320	БІНС + супутник + оптика	Нерухомі наземні об’єкти, «випустив і забув»
Х-59МК2 оновлена	близько 290	~770 / 310–320	Комбіноване, знижена помітність	Внутрішній відсік Су-57
Х-59МКМ	до ~285	проникна ~360	Спрощене / координатне	Укріплення, бетон до близько 3 м

Джерело даних: зведення відкритих ТТХ з довідкових публікацій і матеріалів 2024–2026 років. Окремі цифри дальності в російських джерелах завищені; для експорту часто фігурує «стельове» значення близько 290 км.

Х-59МКМ варто згадати окремо. У ній прибрали частину головки самонаведення, щоб вмістити важчу проникну бойову частину. Це вже не «снайпер по вікну», а інструмент проти бункерів і захищених споруд. Точність тоді сильніше залежить від якості координат і інерціальної системи.

Суміжний і важливий нюанс 2024–2026 років: у зведеннях Повітряних сил України ракети часто позначають як «Х-59/69». Х-69 — новіша малопомітна крилата ракета з квадратним корпусом, створена саме під внутрішні відсіки і зовнішню підвіску сучасних носіїв. Для цивільного спостерігача різниця неочевидна. Для ППО важливіше інше: профіль польоту схожий, швидкість дозвукова, а помітність у Х-69 нижча.

Як ракета долітає до цілі і чому дозвук не «слабкість за замовчуванням»

Х-59 — дозвукова. Крейсерська швидкість більшості модифікацій — близько 900–1050 км/год, або приблизно 0,72–0,88 Маха. Це не недолік конструкції, а свідомий вибір: турбореактивний двигун дає дальність і економію палива, яких твердопаливна схема базової версії дати не могла.

Типовий профіль виглядає так. Пуск з висоти від 200 м до 11 км на швидкості носія 600–1100 км/год. Стартовий прискорювач (де він ще є) відводить ракету від літака. Далі маршовий двигун веде її на малій висоті. Над морем протикорабельна МК може знижуватися до 10–15 м на марші і до 4–7 м на фініші. Над сушею МК2 частіше тримає 50–300 м, огинаючи рельєф.

Низький політ скорочує дальність виявлення наземними радіолокаторами. Час реакції ППО стискається до десятків секунд, якщо траса проходить складками місцевості або над водою. Водночас дозвук означає, що сучасні зенітні комплекси середньої дальності, винищувачі й навіть добре організовані мобільні групи з кулеметами та ПЗРК теоретично встигають працювати — за умови раннього виявлення.

Мінімальна дальність пуску для Х-59М — близько 10–15 км, для МК — від 5–25 км залежно від типу цілі. Це важливо для розуміння тактики: носій не обов’язково стоїть «за 280 км». Часто літак підходить ближче, щоб збільшити ймовірність захоплення або обійти зону покриття далекобійної ППО з флангу.

Що реально робить бойова частина на 320 кілограмів

Цифра «320 кг» у заголовках звучить як гарантоване знищення будь-чого. На практиці ефект залежить від типу заряду, кута зустрічі й того, чи спрацював підривник із затримкою.

Проникна фугасна частина масою близько 320 кг призначена для будівель, ангарів, складів, мостових опор і корабельних надбудов. При правильному куті й затримці вона входить у конструкцію і підривається всередині. Касетна частина на 280–283 кг розкидає осколково-фугасні елементи по площі: стоянки техніки, відкриті позиції, інфраструктура аеродрому. Х-59МКМ з важчим проникачем розрахована на залізобетон порядку трьох метрів — знову ж таки за умови, що ракета прийшла під потрібним кутом, а не зрикошетила.

КВО 2–3 м у ранніх ТВ-версій і 3–5 м у МК2 — це точність по точці прицілювання, а не гарантія «влучання в конкретне вікно» після сотень кілометрів польоту з помилками карт, зсувом координат і роботою РЕБ. Якщо ціль рухома, а закладка була по старих координатах, «високоточність» перетворюється на удар по порожньому місцю або по сусідній споруді.

У реальних кейсах часто б’ють не по «стратегічному бункеру», а по енергетиці, логістиці, портовій інфраструктурі й об’єктах, які можна вразити без наддорогої Х-101. Саме ніша «тактичний удар дешевше стратегічної крилатої ракети» пояснює, чому Х-59 залишається в ударах 2022–2026 років навіть при скромнішій дальності.

Х-59, Storm Shadow і JASSM: де розрив, а де лише маркетинг

Російські довідники люблять ставити Х-59МК2 в один ряд з AGM-158 JASSM, Storm Shadow / SCALP-EG і Taurus. Частково це справедливо за класом: усі чотири — дозвукові авіаційні крилаті ракети для ударів по захищених наземних цілях із безпечної дистанції. За бойовою цінністю розрив відчутний.

Параметр	Х-59МК2	Storm Shadow / SCALP	AGM-158 JASSM (базова)
Дальність	близько 285–290 км	оцінки 250–550 км	близько 370 км (ER — суттєво більше)
Маса ракети	~770–900 кг	~1300 кг	~1020 кг
Бойова частина	283–320 кг	~450 кг, схема BROACH	~450 кг, проникна
Помітність	знижена в «квадратній» версії	спеціально проектувалася як малопомітна	низький RCS, політ може бути вищим
Типова оцінка ціни	сотні тисяч доларів	близько $2–2,5 млн	близько $1–1,7 млн залежно від партії

Джерело даних: відкриті специфікації виробників і аналітичні порівняння 2024–2026 років. Дальність Storm Shadow у публічному полі розходиться; військове застосування в Україні підтверджує, що це зброя глибшого вильоту, ніж типова Х-59.

JASSM і Storm Shadow несуть важчий заряд і краще працюють проти укріплених цілей. Західні ракети мають розвиненіший контур планування маршруту, стійкіші до глушіння супутникового сигналу і вищу ймовірність проходження щільної ППО. Х-59 виграє в масі, вартості одиниці й можливості масовіше «закидати» тактичну авіацію. Це зброя насичення, а не аналог «дорогих снайперських» крилатих ракет.

Окремий міф: «МК2 невидима, як JASSM». Знижена помітність квадратного корпусу — так. Повна низькопомітність п’ятого покоління з відпрацьованим маршрутом обходу радарів — ні. До того ж Росія неодноразово підвішувала старіші Х-59 на зовнішні пілони Су-57. Це знищує саму ідею стелс-носія: зовнішнє навантаження різко збільшує ефективну поверхню розсіювання літака.

Як Х-59 застосовують проти України і де її слабкі місця

Після 2022 року ракета стала «робочою конячкою» тактичної авіації РФ. Носії — передусім Су-24М і Су-34, також Су-30/35 і обмежено Су-57. Пуски фіксують з повітря над Чорним морем, з тимчасово окупованого Криму та з глибини російської території, щоб не заходити в зону української далекобійної ППО.

Типовий сценарій 2025–2026 років — не поодинокий пуск, а змішаний наліт. Кілька Х-59/69 летять разом із «Шахедами», імітаторами й іноді «Калібрами» або балістикою. Мета — розтягнути увагу розрахунків і витрачати дефіцитні зенітні ракети. У зведеннях Повітряних сил окремі Х-59 збивають, окремі — ні. Наприклад, у ніч на 12 вересня 2026 року повідомляли про шість пусків Х-59/69, з яких дві ракети знешкодили; в інші епізоди ракета не долітала до цілі або, навпаки, фіксували влучання.

Слабкі місця випливають з конструкції.

• Дозвук і передбачуваний профіль. Немає гіперзвукового «вікна», як у «Кинджала». Є час на виявлення, якщо радіолокаційне поле зімкнуте.
• Погода і оптика. Старі ТВ-версії майже мертві в тумані й дощі. Навіть оптико-електронна головка МК2 залежить від освітленості й контрасту на фінальній ділянці.
• РЕБ і супутник. Глушіння ГЛОНАСС/GPS змушує ракету більше покладатися на інерцію. Помилка накопичується. Тому удари по точкових цілях у зоні сильного РЕБ дають гірший результат, ніж по великих стаціонарних об’єктах.
• Носій. Щоб випустити ракету на максимальну дальність, літак має вийти на розрахункову висоту й швидкість. Українська авіація і ЗРК середньої дальності полюють саме на цей момент, а не лише на саму ракету.

Поширена помилка в публічних обговореннях — вважати кожну «крилату з літака» Х-59. Х-31, Х-38, Х-69 і керовані авіабомби з УМПК живуть за іншими траєкторіями. Плутанина спотворює оцінку загрози: бомба з модулем планує з іншої висоти, Х-31 летить швидше, Х-69 помітніша менше.

Виробництво під санкціями: дешевизна виявилася крихкою

Оцінки вартості Х-59 у відкритих джерелах коливаються від орієнтовно 30 млн рублів до близько $300–500 тис. за одиницю залежно від року, курсу й модифікації. Для порівняння, стратегічна Х-101 і західні аналоги дорожчі на порядок. Саме тому російське командування замінює ними дорогі ракети в ударах по «другій черзі» цілей.

У серпні 2025 року Головне управління розвідки України опублікувало розбір виробничого ланцюга Х-59М2/М2А. У схемі — 116 підприємств. Майже 40% з них на той момент не були під санкціями жодної країни. Попри це, РФ зривала держоборонзамовлення: брак елементної бази, вузькі потужності, зриви графіків.

Найвужче місце — активна радіолокаційна головка самонаведення. За даними розвідки, підприємства розбирали старі двигуни Р95 і компоненти головок («канібалізм» складів), а в окремих випадках ставили масогабаритні макети замість справжніх АРГСН. Іноземна електроніка, яка все ж трапляється в розборах, часто має цивільне походження і збирається через треті країни.

Для читача це означає не «ракет більше не буде», а інше. Якість партій стає нерівною. Одна ракета летить за паспортною точністю, інша — з спрощеним наведенням і більшим ризиком зійти з курсу. Саме тому статистика перехоплень і «дивних» падінь не описується однією цифрою на всі роки війни.

Що працює проти Х-59 і які сигнали варто читати правильно

Проти дозвукової крилатої ракети працює ешелонована ППО, а не один «чудо-комплекс». Дальнє виявлення дає час. Середня ланка (Patriot, SAMP/T, NASAMS, Buk-M1 тощо — залежно від наявності ракет) знімає частину цілей. Мобільні вогневі групи закривають низькі коридори, куди великі ЗРК «не бачать» через рельєф. РЕБ збиває супутникову корекцію і ускладнює роботу радіолокаційних голівок протикорабельних версій.

Для цивільного населення практичний сенс простіший і суворіший. Сигнал повітряної тривоги при пусках з моря чи з півдня/сходу часто означає саме змішаний наліт, де крилата ракета — лише одна з кількох загроз. Укриття потрібне не через «ім’я ракети», а через те, що дозвук на малій висоті дає мало часу після того, як ціль уже зайшла в район.

Чек-лист для розрізнення публічної інформації без паніки:

1. Дивитися, чи в зведенні стоїть «Х-59», «Х-59/69» чи просто «керована авіаційна ракета». Це різні рівні визначеності.
2. Рахувати не лише «збили / не збили», а звідки був пуск. Дальність 280 км не означає, що носій стояв за 280 км.
3. Не плутати падіння уламків збитої ракети з прицільним ударом. Уламки дозвукової ракети з бойовою частиною в сотні кілограмів небезпечні самі по собі.
4. Пам’ятати про погоду лише для старих модифікацій. На МК2 і Х-69 «дощ урятує» вже не працює як універсальне правило.

Коли варто звертатися до фахових джерел, а не до коротких телеграм-пояснень: якщо потрібно оцінити, чи конкретний об’єкт (міст, ТЕС, порт) взагалі в зоні досяжності з типових рубежів пуску, і яка модифікація для нього логічна. Відповідь майже завжди лежить у географії носія, а не в заголовку «Росія застосувала Х-59».

Ключові інсайти

Х-59 почалася як денна телевізійна ракета на 40 кілометрів і дійшла до автономної крилатої зброї майже на 300 км з опцією внутрішнього підвісу на Су-57. Її сила — не унікальна «невидимість» і не рекордна бойова частина, а поєднання ціни, насичення тактичної авіації та можливості бити, не заходячи в найщільнішу зону ППО.

Слабкість так само системна. Дозвук, залежність частини версій від оптики й супутника, дефіцит якісних головок самонаведення і необхідність піднімати в повітря дорогий літак-носій. У 2026 році це уже не «радянський раритет» і не рівний західним JASSM чи Storm Shadow. Це масова тактична ракета, яку Росія витрачає разом із дронами, поки власне виробництво буксує на електроніці.

Для оцінки загрози важливіше не запам’ятати одну цифру дальності, а читати модифікацію, рубеж пуску і те, в якому пакеті нальоту ракета летить. Саме ця зв’язка — а не окремий індекс на корпусі — визначає, чим Х-59 є сьогодні.